Відколи вуста їхні злилися в палкому поцілунку, ані Ріна, ані Орфей не мають спокою. Повернувшися зі святкової площі до готелю, Орфей не знаходить собі місця. Дві протилежні сили розривають його співучі груди: вірність пам’яті дружини та нове, ні з чим не порівнюване захоплення молодою венеційкою. Казали ж йому друзі, що то небезпечне місто! Охоплений бурею почуттів, Орфей навіть не бачить, як навколо нього пританцьовують і підспівують Дракон та Єхидна — лихі вивідачі і нишпорки Інквізитора.
У той же час Ріна, свідома того, як вона ризикує, намисливши зрадити Інквізитора, викликає до свого покою охоронця, довготелесого Асклепіо. Вона доручає йому дізнатися все про таємничого іноземця: хто він такий, звідки, де зупинився. І, якщо вдасться його розшукати, то нехай Асклепіо конче перекаже чужинцеві її, Рінине, запрошення на вечерю — завтра вночі. Вона мріє познайомитися з ним ближче. Асклепіо йде виконувати її розпорядження.
І хоч у цю мить Орфей і Ріна перебувають під різними дахами і в різних куточках міста, вони немов чують і бачать одне одного. їхні голоси зливаються у злагодженому чуттєвому дуеті.
Тим часом троє друзів-офіцерів — Карамбольйо, Пантальоне і Ґалілейо — в надії трохи розвіяти гіркоту своєї поразки — вдалися до товариства трьох знаних у місті куртизанок — Смеральдіни, Кляріче та Розалінди. Однак ні грайливі дівочі пестощі, ні шляхетне вино, ні затишок і невимушені розмови не в змозі поліпшити настрій гостей. Тоді куртизанки починають обережно випитувати, в чому причина такої нездоланної понурості. Хитрунки, звісно, теж були на святі і все чудово знають, але їм важливо, щоби співці-невдахи виговорилися про все самі. Коли ж нарешті після довгих умовлянь їхні візитери спільними зусиллями розповідають про фантастичну перемогу якогось невідомого вискочня, Смеральдіна, Кляріче та Розалінда голосно сміються і заспокоюють самолюбство своїх друзів. «Ми знаємо, хто він і знаємо, чим його смертельно поранити», — кажуть куртизанки. Почувши це, їхні гості помітно веселішають. Здається, добра бадьорість духу знову повертається до них? Тож чи не час перейти до любовних баталій? Адже з них шістьох завжди виходив пречудовий секстет! Так воно і стається — починається велике спільне злягання, аж навіть примарюється, що не шість, а цілих шістсот шістдесят шість коханок і коханців одночасно займаються любов’ю на театральній сцені!..
Асклепіо ж, ніби вірний пес, прибіг до свого пана — Інквізитора. Він має багато новин для нього. Той, проте, вже чимало знає — недаремно тіні Дракона і Єхидни так промовисто лягли на траву його потаємного саду, в якому він має звичку приймати доноси і вислуховувати повідомлення своїх сбірів-шпиків. Не знав він тільки найважливішого — Ріна, виявляється, запрошує цього дзвінкоголосого зайду до себе на вечерю! Що ж, тим простіше буде розв’язати проблему. Ясна річ, усемогутній Інквізитор міг би просто проголосити Орфея слугою диявола і, піддавши його найрізноманітнішим тортурам у страхітливих carceri[54], привселюдно стратити. Однак це може викликати невдоволення серед народу — надто вже запам’ятався цій босоті його, Орфея, спів. На такі випадки в Інквізитора є інші, куди надійніші засоби. Тож у садку з’являється Спарафучіле, найманий убивця, на руках якого стільки невинної крові, що він уже ніколи не знімає червоних липких рукавиць…
Невідомо ким і як попереджений про навислу над ним смертельну загрозу, Орфей, проте, не відмовляється від запросин Ріни. Ця жінка є для нього тепер чимось найважливішим у світі. Але про всяк випадок він одягає на груди панцер, озброюється шпагою і закутує себе в довжелезний чорний плащ. Тепер він готовий іти на побачення з красунею.
Тим часом у Ріниному палаці вже почалося бучне прийняття. Сьогодні в неї, як це часто буває, повно гостей. Майже всі вони в масках та карнавальному одязі — з покою в покій тягнуться вервечки танцівників, усюди співи й музика, розкіш внутрішнього оздоблення доповнює розкіш столів з напоями та наїдками. Особливо вирізняються своїми веселощами три подруги-куртизанки — Смеральдіна, Кляріче і Розалінда. Тільки чомусь їхніх кавалерів ніде не видно. Адже Карамбольйо, Пантальоне і Ґалілейо теж були запрошені на нічну учту до незрівнянної Ріни! Та й самої господині теж ніде немає. Дехто з гостей підозрює, що вигадниця знову намислила якусь приголомшливу несподіванку. Проте інші вже відчули в повітрі щось недобре і вельми криваве.