Приспів:
Ах, Арлекіно, Арлекіно,
Веселити мушу всіх.
Арлекіно, Арлекіно,
Нагорода — тільки сміх!
Виходять на арену силачі,
Не знаючи, що є в житті печаль.
Вони підкови гнуть ледь сміючись
І ланцюги рвуть порухом плеча.
Для них завжди аплодисментів шал
І на арену квіти їм летять,
Їм грають туш, вітає радо зал,
Я ж вас в перерві мушу розважать.
Приспів.
Сміюсь до всіх немов у забутті,
Але не блазень я у короля,
Бо Гамлета в безумстві почуттів
Який вже рік для себе граю я.
Здається — тільки маску я зніму,
І зміниться цей світ зі мною враз.
Але не покажу сльозу сумну,
Бо в цьому, власне, Арлекіна гра.
Приспів.
По острым иглам яркого огня
Бегу, бегу —дорогам нет конца.
Огромный мир замкнулся для меня
В арены круг и маску без лица.
Я шут, я Арлекин, я — просто смех,
Без имени и, в общем, без судьбы.
Какое, право, дело вам до тех,
Над кем пришли повеселиться вы.
Припев:
О, Арлекино, Арлекино,
Нужно быть смешным для всех.
Арлекино, Арлекино,
Есть одна награда — смех!
Выходят на арену силачи,
Не ведая, что в жизни есть печаль.
Они подковы гнут, как калачи,
И цепи рвут движением плеча.
И рукоплещет восхищенный зал,
И на арену к ним летят цветы,
Для них играет туш, горят глаза,
А мною заполняют перерыв.
Припев.
Смешить вас мне с годами все трудней,
Ведь я не шут у трона короля.
Я Гамлета в безумии страстей
Который год играю для себя.
Все кажется, вот маску я сниму,
И этот мир изменится со мной.
Но слез моих не видно никому,—
Что ж, Арлекин, я, видно, неплохой.
Припев.
МЛИНОВІ КРИЛА.
КРЫЛЬЯ МЕЛЬНИЦ
Український текст Ю. Петренка, Музика М. Леграна (Франція)
Русский текст И. Лазаревского, Музыка М. Леграна (Франция)
Поспішає час по колу, по спіральному витку.
Так буває, що секунда не вміщається в рядку.
Сонце сходить і заходить, ніч мина, минають дні.
Все проходить, тільки люди люблять мрії осяйні.
А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат.
Час зупинок не шукає і не зна шляху назад.
Стрілки-крила на віки таємниць ховають ряд.
Як біда неждано прийде, час, мов крига, холодить.
Коли радість — каруселлю час у далеч полетить.
Посішає час по колу без початку і кінця,
Та, буває, у секунди є піднесеність митця.
А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат.
Час зупинок не шукає і не зна шляху назад.
Стрілки-крила на віки таємниць ховають ряд.
Знов мине весна, за нею — літо, осінь і зима.
Час добро і зло одвічно у своїх руках трима.
Хай кружля розлуки холод, зігріває пам’ять всіх.
Серед тиші зникли звуки, в пальцях рук відлуння їх.
Де закохані ходили — шал весняної води,
Та чиясь в граніті слава раптом встане назавжди.
Листопади, снігопади — часу дивна крутизна,
Та, буває, що секунда у безсмертя порина.
А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат.
Час зупинок не шукає і не зна шляху назад.
Стрілки-крила на віки,
Стрілки-крила на віки
Таємниць ховають ряд.
Время движется по кругу, по спиральному витку.
Так бывает, что секунда не вмещается в строку.
За восходами закаты, ночь летит, проходит день.
Все мелькает, только люди вечно тянутся к мечте.
Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат.
Время мчит без остановок, нет у времени преград.
Крылья мельниц на века тайны времени хранят.
Если вдруг беда нагрянет, время — точно снежный ком.
Если радость — каруселью время движется легко.
Время движется по кругу без начала и конца,
Но, бывает, у секунды есть величие лица.
Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат.
Время мчит без остановок, нет у времени преград.
Крылья мельниц на века тайны времени хранят.