— Що, Майстре?
— Візьми собі автомат. Тепер ти боєць армії Господа. Ти тепер християнський Солдат. Скінчилися дні лизання тобою сраки того сучого сина, апостата.
Енді взяв у руки АК і поклав автомат собі поперек голих стегон. Йому сподобалася його вага, сподобалася його теплість. Він перевірив, чи ввімкнуто на автоматі запобіжник. Увімкнуто.
— Про якого сучого сина апостата ти кажеш, Майстре?
Майстер втупився в нього вкрай зневажливим поглядом, але, коли Енді потягнувся по люльку, він передав її йому досить дружелюбно. Запасів було повно, їм обом вистачить від тепер і до самого кінця й, воістину, кінця чекати вже недовго.
— Ренні, про цьоговіровідступника і сучого сина я кажу.
— Він мій друг, мій товариш, але дійсно, він буває крутієм, — визнав Енді. — Бооожественно, яка ж чудова ця гидота.
— Ато, — погодився Майстер задумливо і забрав назад люльку (яку Енді тепер подумки називав Димотворною Люлькою Миру). — Це найдовше діючий з найдовше діючих кришталів, найчистіший з найчистіших, і що воно ще, Сендерсе?
— Ліки від меланхолії, — миттю відгукнувся Енді.
— А ото що? — показав Майстер на нову чорну пляму на Куполі.
— Знак! Божий знак!
— Так, — промовив Майстер, м'якшаючи. — Саме так і є. Ми тепер з тобою на Божому торчі, Сендерсе. Ти знаєш, що трапилося, коли Бог відкрив сьому печать? Ти читав Апокаліпсис?
Енді щось пригадувалося, ще з тих часів, коли він підлітком відвідував християнський табір: про янголів, котрі вигулькують з-під сьомої печатки, мов клоуни з маленького автомобільчика в цирку, але йому не хотілося говорити про це в таких образах. Майстер може сприйняти це за богохульство. Тому він лише помотав головою.
— Так я й знав, — сказав Майстер. — Ти напевне слухав проповідіу Святому Спасителі, але проповідь не замінить освіти. Проповідь — це, курва, не реальне провиддя.Бодай це ти розумієш?
Що розумів Енді, так це те, що йому хочеться ще дунути, але він лише кивнув.
— Коли відкрилася сьома печать, з'явилися сім янголів із сьома трубами. І кожного разу, як один з них дмухав у дудку, мор ринув на землю. Ось, хапни ще чаду, це тобі допоможе сконцентруватися.
Скільки вже часу вони отак тут сиділи, курили? Здавалося, довгі години. Чи насправді вони бачили авіакатастрофу? Енді спершу гадав, що далебі так, але тепер уже не був цілком цього певен. Усе здавалося жахливо неправдоподібним. Може, йому варто здрімнути. З іншого боку, це було так чудесно, аж до нестями гарно, просто перебувати тут, з Майстром, чадіти, слухати мудрощі.
— Я себе мало не вбив, але Бог мене спас, — повідав він Майстрові.
Ця думка була такою благоліпною, що сльози наринули йому на очах.
— Йо, йо, це само собою ясно. А ось це навпаки. Отже, слухай.
— Я слухаю.
— Перший янгол дмухнув, і полилася на землю кров. Другий янгол дмухнув, і вогняна гора впала в море. Ось тобі й вулкани та інше всяке таке лайно.
— Саме так! — вигукнув Енді, ненароком натиснувши гачок автомату, котрий лежав у нього на колінах.
— Уважнішим будь із цим, — застеріг його Майстер. — Якби він не стояв на запобіжнику, ти б відстрелив мені цюцюрку аж ген туди, під оті сосни. Краще хапни іще трохи чаду. — Він вручив Енді люльку. Енді навіть не пам'ятав, коли він встиг йому її передати, але ж, вочевидь, віддавав. А все-таки, котра зараз може бутигодина? Скидалося на те, що вже після полудня, проте хіба це можливо? Він зовсім не зголоднів, а він же завжди почувався голодним у час ланчу, це був його головний обід.
— Слухай сюди, Сендерсе, бо це найважливіша частина.
Майстер міг видавати довгі цитати по пам'яті, бо, відколи перебрався сюди, на радіостанцію, він весь час студіював книгу «Одкровення»; пристрасно читав її й перечитував, іноді до перших світанкових променів на обрії.
— І коли просурмив третій янгол, величезна зірка впала з неба! Палаюча, немов світильник!
— Ми ж оце щойно її бачили!
Майстер кивнув. Очі його невідривно дивилися на ту чорну пляму, де знайшов свій кінець «Боїнг-767» компанії «Ер Айерленд». — І ім'я тієї зірки Полин, і багацько людей померли, бо творили вони гіркоту. Сендерсе, а тигіркий?
— Ні! — запевнив його Енді.
— Ні. Бо ми зрілі.Але тепер, коли зірка Полин спалахнула в небі, прийдуть гіркі люди. Господь повідав мені це, Сендерсе, і це не якесь там лайно. Перевір мене, і ти побачиш, що в мені нуль лайна. Вони захочуть усе це в нас забрати. Ренні зі своїми лайноротими поплічниками.
— Ніколи! — скрикнув Енді.
Раптом його охопив жахливо потужний напад параної. Вони вже можуть бути десь поблизу! Лайнороті поплічники повзуть отам між дерев! Лайнороті поплічники їдуть колоною вантажівок по Малій Курві! Тепер, коли Майстер нагадав про це, йому навіть стало ясно, навіщо Ренні це потрібно. Він називає це «знищенням доказів».
— Майстре! — вхопив він за плече свого нового друга.
— Не дави так, Сендерсе. Боляче.
Той послабив руку.
— Великий Джим уже говорив про те, що треба сюди приїхати, забрати балони з пропаном — це тільки перший крок!
Майстер кивнув.
— Вони вже раз приїжджали. Забрали два балони. Я їм дозволив, — він зробив паузу, поплескавши по гранатах. — Наступного разу вже не дозволю. Ти кумекаєш, про що я, ти зі мною?
Енді подумав про кілограми чаду всередині будівлі, на стіну якої вони спирались, і дав Майстрові відповідь, на яку той і очікував.
— Брате мій, — промовив він і обняв Майстра.
Майстер був гарячим, він смердів, але Енді обнімав його щиро. Сльози котилися по його обличчю, яке він уперше за двадцять років не обтяжив себе поголити в не вихідний день. Це було прекрасно. Це було… це була…
Відданість!
— Брате мій, — ридав він у вухо Майстрові.
Той відсторонив його і поглянув урочисто.
— Ми з тобою агенти Господа — тепер єдині у світі, якщо не рахувати того сухореброго пророка, що сидить поруч нього, скажи «амінь».
Джекі знайшла Ерні Келверта позаду його будинку, він порався в садку, виривав бур'ян. Попри те, що вона казала Пайпер, їй було боязко звертатися до нього, але щось довго пояснювати їй не знадобилося. Він сам ухопив її за плечі на диво міцними, як для такого опецькуватого чоловічка, руками. Очі в нього сяяли.
— Слава Богу, хоч хтось розуміє, до чого веде цей базікало! — він прибрав руки. — Вибачте, я забруднив вам блузу.
— Та нічого.
— Він небезпечний, офіцере Веттінгтон. Ви ж це й самі розумієте, чи не так?
— Так.
— І хитрий. Він підстроїв ту колотнечу за харчі, як ото терористи підкладають бомби.
— Я теж не маю в цьому сумнівів.
— Але він водночас і тупий. Хитрий і тупий — це жахлива комбінація. Такий може переконати людей іти за ним, розумієте. Аж у самісіньке пекло. Згадайте про того хлопця, Джима Джонса [372], пам'ятаєте такого?
— Авжеж, це той, що намовив своїх послідовників отруїтися. То ви прийдете на зустріч?
— Обов'язково. І рота триматиму на замку, хіба що ви не проти, аби я поговорив з Ліссою Джеймісон, отаке-от. Я б радо це зробив.
Перш ніж Джекі встигла відповісти, задзвонив її телефон. Особистий, бо той, що їй колись були видали в поліції, вона повернула їм назад разом зі значком і пістолетом.
— Алло, Джекі слухає.
— Mihi portatoe vuleratos,сержанте Веттінгтон, — промовив незнайомий голос.
Це було гасло її колишнього підрозділу у Вюрцбурзі: «Доставляйте нам ваших поранених».І Джекі, навіть не замислюючись, відповіла:
— На ношах, на милицях чи в мішках, ми їх зберемо докупи на живу нитку. Хто це збіса телефонує?
— Полковник Джеймс Кокс, сержанте.
Джекі прибрала слухавку подалі від губ:
— Вибачите мені хвилиночку, Ерні?
Той кивнув і пішов у глиб свого садочка. Джекі побрела в кінець двору, під огорожу з жердин.
— Чим я можу вам допомогти, полковнику? І чи безпечна ця лінія?
— Сержанте, якщо той ваш Ренні спроможний перехоплювати стільникові дзвінки з-поза Купола, ми живемо в неправедному світі.
372
Проповідник зі штату Індіана, комуніст-християнин за поглядами, засновник церкви «Народний храм»; після того, як Москва відмовила в еміграції його секти до СРСР, у 1977 переїхав разом зі своїми вірними з США до Гаяни, 1978 року намовив їх на масове самогубство, в якому загинули 909 чоловік.