— То чоловік, якого я колись знав. Не те, щоб знав, зустрічав одного разу. Я був молодий, — сказав я. — Він завітав до більярдної.
— Ти зараз говориш про…
— Про тіло в мулі.
— Гангстер. Хто він такий?
— Я був молодий і вчився у старших класах. Розмовляв із ним один-єдиний раз. Але батько знав його вже багато років, він мені розповів. Бадалато розповів, не батько. Вони не товаришували, просто були знайомі. Можливо, зустрілися випадково.
— Бадалато — це той, який Маріо? Я його одного разу бачив по телевізору, — сказав він, — коли вони садовили його в машину без розпізнавальних знаків, щоб відвезти до суду, де йому висунуть обвинувачення, і детектив поклав йому руку на голову, щоб він не вдарився об раму дверцят, і я сидів і думав, чому копи так переймаються тим, щоб злочинці не забили голову, сідаючи в поліційну машину, наче найголовніша турбота поліції — ота рука на голові.
— Ти раптово став балакучим.
— Його завжди фотографували на сходинках до суду. Він — король сходів.
— Твоя правда. Ходімо звідси, — сказав я.
— Твій батько його знав. І що це означає?
— Це означає, що він його знав.
— Інакше кажучи, я маю виказати повагу. Я маю бути шанобливим, згадуючи його ім’я. Цього чувака, що керував злочинним наркотичним синдикатом, займався рекетом і ще чим? Убивствами, замахами на вбивство, чим ще?
— Транспортував відходи, — сказав я.
— Можливо. Чом би й ні? І я маю його поважати. Бо він добре ставився до твого батька.
— Твоя правда. Ходімо звідси, — повторив я.
— Я не казав, що хочу піти. Я не хочу звідси йти.
— Скажи їй, що тобі шкода, і помийся, — сказав я йому.
За пів години ми були в останньому клубі цієї ночі, у блюзовому приміщенні, де повітря просякнуте відчаєм, й офіціант скидався на літнього чувака з другого чи третього місця тому, скидався обличчям — на ньому були стандартні лахи офіціанта, але вигляд він мав, здається, значно подібніший до іншого чувака у футбольній майці з третього чи четвертого місця тому, чи де воно там було, футболка і ватний тампон у носі.
— Це місце мені нагадує… Знаєш, як завжди кажуть: де ви були тоді й тоді? Де ви були, коли Кеннеді? Гаразд, пам’ятаєш, як вимкнулося освітлення? Це місце мені нагадує… про великий Північно-східний блекаут[145].
— І я маю запитати, де ти тоді був? — запитав він.
— Його відчуло тридцять мільйонів людей.
— Я був у Німеччині. Я так і не довідався, що його спричинило. Що його спричинило?
— Ніхто не пам’ятає. Тридцять мільйонів людей. Жоден не пам’ятає.
— Але ти пам’ятаєш, де був.
— Запитай мене, де я був. Я був у барі, трохи схожому на цей, — сказав я. — Мертві душі, сумний джаз. На стінах намальовані пальми.
— Тут немає пальм на стінах.
— Навіть краще, так навіть подібніше. І вогні згасли.
— Про це зняли фільм. Я був у Німеччині, — сказав він.
— Можливо, у тому місці не було джазу. Можливо, він був раніше, а потім ні. Існувала політика джазу, яка перетворилася на політику «ніякого джазу», що майже те саме, якщо придивитися.
Він не скидався на літнього чоловіка з третього чи четвертого місця тому. Він взагалі на нього не скидався. Він скидався на таксиста, якого я зупинив раніше цього дня чи вчора, чоловіка, який сказав:
— Запали-но «Лакі». Запалити саме час.
Коли мене садовили в патрульну машину, чи, можливо, вона називалася машина реагування, у будь-якому разі то була зелено-біла машина, за кермом якої курив коп, хоча не мав би цього робити, бо коп у формі, що виконує службові обов’язки, не має курити, і я, пам’ятаю, дуже здивувався, офіцер пускав дим між колінами, бо я застрелив людину і думав, що мене доставлять до системи, де правила послідовні й суворі, і ще я запам’ятав, що ніхто не клав мені руку на голову і не запихав до авто, бо, імовірно, тоді цього не робили, вони впровадили це пізніше, щоб правопорушник не забив голову, коли його садовлять у машину.
Це, звісно, трапилося там, на сході. Я неодноразово чув вислів «там, на сході», відколи приїхав у цю частину країни. Але ніколи не думав про нього як про географічну позначку. Це посилання на час, констатація часу, усього тиску буття і досвіду, це прихований час, час запалити, зсунутий курний час, замаскований під містину незмінного впорядкування. Коли люди так кажуть, то вони говорять про те, як усе було до їхнього переїзду сюди, яким був світ, не лише Нью-Джерсі чи Південна Філадельфія, або до переїзду їхніх батьків чи батьків батьків, та про те, як усе й досі існує в чийсь особистій теорії відносності, чиємусь курному зсуві розумового сприйняття, або до того, як інші чоловіки й жінки пішли їхнім шляхом у фургонах Конестоґа[146], назву, яку ми вивчили в початковій школі, вислів з «там, на сході», що походить від місця, де робили фургони.
145
Аварія в енергосистемі США і Канади, яка сталася 9 листопада 1965 року. Без електроенергії на майже 13 годин залишились 7 американських штатів (штати Нової Англії, Нью-Джерсі, Нью-Йорк і Пенсильванія) і 2 канадські провінції на площі 207 тис. км2. Див. частина 5, розділ 7.
146
Критий кінний фургон, який використовували переселенці з долини Конестоґа (Пенсильванія), названий так на честь індіанського племені конестоґа.