Вона каже:
— Ходімо, він — провокатор.
Але він має жити саме з «можна» і «не можна», а не з новинами у світі, з тим півнем[149], що в кінотеатр нижче по вулиці кричить «кукуріку».
Чоловік продовжує розповідати, високий, зігнутий, наче батіг, голова — як прокльоване яйце, вкрите венами, а трійко хлопчаків улаштували перегони, і обличчя у старого таке оголене, що, здається, знаєш його все своє життя, і штани в нього надійно защіпнуті, а якісь хлопчаки влаштували перегони.
— Де твій велосипед, чуваче?
Й у хлопця капелюх натягнутий майже на очі, він не сходить з місця, а дівчина каже:
— Ходімо, він — провокатор.
Чоловік повертає голову, щоб упіймати погляд.
— Кажуть: не платіть за житло. Я не кажу: киньте платити за житло. Я не кажу: висадіть у повітря газ і електрику, енергію і світло. Кажуть: утопіть домовласників у річці. Я не кажу: втопіть домовласників у річці або поставте до стінки. Я кажу: дістаньте долар з кишені, він там у вас щільно згорнутий, бо ви бережете його для чогось. Розгорніть його там, де на зворотному боці приховані їхні таємні повідомлення. Латинськими літерами й римськими цифрами.
І чоловік дістає з кишені зім’яту купюру, розгортає її, як під час фокусу, а потім розмахує нею перед очима глядачів.
— Бачите око, що висить над пірамідою. Чого це на американській банкноті піраміда? Бачите цифри вервечкою на її фундаменті. Так вони передають одне одному свої масонські сигнали. Це — вільні муляри, їхні паролі й рукостискання. Це — розенкрейцери, промінь світла. По всій банкноті павутиння і карлючки, на лицьовому боці та на зворотному, із цього складається повідомлення. То не просто теревені й локшина на вуха. Вони провіщають день і годину. Вони передають одне одному, коли настане час. Відповіді не відшукати в Біблії чи в Біллі про права. Я вам кажу. Я кажу: історія написана на звичайнісінькому папірці з вашої кишені.
Він тримає купюру за краї та розводить лікті, показуючи те, чим вона є насправді.
— Я вивчаю цю доларову банкноту вже п’ятнадцять років. Беру з собою до нужника, коли роблю свою справу. Я безперервно сушу голову над цими цифрами й буквами, я дивлюся банкноту на світло і читаю під водою, і день у день я наближаюся до розгадки шифру.
Він притягує долар до грудей, згортаючи його вп’ятеро, роблячи меншим за поштову марку, і кладе в кишеню.
— Тому за мною спостерігають крізь оте око, що висить над верхівкою піраміди. За мною спостерігають і повсякчас переслідують.
Менксу треба випити. Він квапливо йде вгору по Амстердам-авеню повз телерадіокрамницю, де блимає телевізор і з пів десятка осіб дивляться його у прохолоді. Пройшовши квартал, він бачить, як кілька хлопців біжать йому назустріч, дорослі чоловіки, розумієте, гупають по тротуару, по залізних люках, що ведуть у підземні склади, гуркотять металом, і він бачить, що вони напівусміхаються, що вони збентежені, грали, ймовірно, у кості десь там у провулку, доки на заваді не стала поліція, і вони оминають його, грюкаючи люками, озираються, біжать, напівусміхаються і знов озираються.
Він ледь сам не повернувся і не побіг з ними. Він бачить, що це весело. Вони зустрінуться за три квартали біля чиїхось дверей, сміючись, важко дихаючи й хапаючи повітря, почуваючись по-дорослому безглуздо, потім знайдуть інше місце для ігор, дальню кімнату в перукарні або у когось вдома, якщо дружина не повернулася.
Але дружина вдома.
Бо в мене дружина, яка на дух мене не переносить, навіть коли я за десять миль звідти, і не дозволить дихнути без її дозволу, у неї в голові ще стільки ущипливих зауважень, вона точно вдома.
Із вікна першого поверху виглядає собака.
Так, чорні чоловіки біжать вулицею. Менкс опинився серед тих, хто біг під час заворушення сорок третього року[150], і, вірогідно, його обличчя мало схожий вигляд, усвідомлення того, що тебе заскочили за чимось, що тобі не варто робити, але ти все одно робив, вони бігли повз «Оркінз», де Айві придбала пальто з вітрини, пальто з манекена, дешево, бо розпродаж, і це його, звісно, постійно муляло, й усі манекени з «Оркінз» тоді лежали на тротуарі, тулуби стирчали з ринв, безголові тіла, тонкі шиї, тьмяне волосся, безрукі, як античні статуї, манекени. Він зараз це пригадує, розтрощені великі вікна та манекени з підв’язками, на їхніх ногах панчохи та підв’язки, діти в смокінгах, чоловіки біжать вулицею, і дитина років дванадцяти в циліндрі і в украденому смокінгу, і коп веде її до патрульної машини, до дідька весела картина, циліндр, фалди, штани, що волочаться позаду, — навіть коп мило всміхається.
149
Натяк на логотип британської кіностудії Пате (англ.
150
Расове заворушення в Гарлемі 1943 року, під час якого загинуло шість осіб і близько шестисот людей заарештували.