Він натягнув штани та светр, відійшов за бункер метрів на двадцять і там вимкнув ліхтарик.
Потім сів на землю і почав чекати.
Він пригадав, що відчував, сидячи на стільці, на вечірці ядерників, замкнений у гравітаційному полі, коли в його голові дзижчали підозри.
Він подумав про світлину Ніксона, і йому стало цікаво, чи державу охопила параноя однієї людини, чи все навпаки.
Він пригадав, що відчував, притуляючи плівку до негатоскопу і шукаючи, де з’єднуються цятки.
Бо врешті-решт усе з’єднується, чи так тільки здається, чи здається тільки тому, що так воно і є.
У негатоскопі він був пародією на традиційну постать у підвальному приміщенні, самотній винахідник, що схилився над робочим столом і з’єднує шпильки, пружини та дроти чудернацького пристрою, ідея електролампочки, що змінить світ.
І голос з угорським акцентом, Ерік Демінґ, говорить просто йому в обличчя в переповненій кімнаті.
Цятки на плівці могли бути вантажівками, що їдуть маршрутом постачання, або новими моделями машин, що сходять із конвеєра, або презервативами, що скидаються на пальці латексної рукавички.
І хтось в ангарі мав розповісти йому, хто ті люди. Ніксон із двома бейсболістами обабіч, хлопцями зі славетних часів, щось на кшталт «переможець-невдаха», з’єднані на все життя, як сіамські близнюки.
Він сидів у пилюці, заплющивши очі, вдихав запах вологої смоли креозотового куща і відчував, що невдовзі десь проб’ється світло.
Люди ховаються в підвальних приміщеннях. Вони прямують до бункерів і тунелів, коли бомби одна за одною сходять з конвеєрної стрічки й осяюють небо.
І звідки тобі знати, у чому відмінність оранжаду від агенту «оранж»[205], якщо та сама масивна система з’єднує їх на рівнях, які тобі не зрозуміти?
І звідки тобі знати, чи це правда, коли тебе вже систематизували, коли ти майже ладен повірити всьому, бо це єдина розумна реакція?
Люди ховаються в темних вологих місцях, де ростуть і швидко розмножуються гриби.
Цятки, які він позначав ескізним олівцем, ставали комп’ютерними бітами в Дананґу, під час недільного сніданку в Сайґоні й передпольотного інструктажу в Таїланді, за його припущенням, або в Ґуамі.
Зміни єдиний незначний компонент, і система миттєво пристосовується.
Хтось мав підказати йому імена. Президент із Томсоном і Бранкою обабіч, Боббі і Ральфом, подвійний герой і цап-відбувайло, нерозлучні до самого кінця.
Отруйний або магічний гриб з м’ясистою шапинкою. Десь у Сибіру шамани з’їдають таку шапинку і знову народжуються. Що вони бачать у стані трансу? Чи не хмару у формі гриба?
Він був у «Мішку» навіть тоді, притуляючи плівку всю ніч поспіль, чекаючи на дощ із мінометних снарядів. Вони хрустіли, наче пластівці, які дитина їсть перед телевізором.
І звідки тобі знати, у чому відмінність шприца від ракети, якщо ти став таким поступливим і готовим вірити майже всьому й не виробити жодних переконань?
І звідки тобі знати, що образ існував до винаходу бомби? Можливо, існував підземний світ образів, відомий тільки жерцям, медіумам між видимою реальністю і світом духів, і вони наминали магічні гриби та бачили вогняну хмару, що випередила образ у навчальному фільмі Армії США.
Якщо спостерігати з безпечної відстані, каже оповідач, то цей вибух — одне з найдивовижніших видовищ, яке будь-коли бачила людина.
У якомусь сенсі він був у «Мішку» навіть тоді, але не переймався системними шляхами до кульмінації власних змучених і скромних зусиль. Півтонні бомби, що гронами сиплються з люків Б-52, наче хвостаті кульки екскрементів, утворюючи вирви вздовж стежки в джунглях.
Але ж то були вороги, тож хай їм грець.
Вороги вони чи вже хтось інший, і він розплющив очі й побачив, що небо стає дивовижного кольору — сивим божевільної бабусі.
Ідеї зазвичай приходили знизу. Тепер вони над тобою скрізь, з’єднуючи повсюдно речі й сітки.
Подвійний чорно-білий так-ні нуль-один герой-цап-відбувайло.
І ті двоє чоловіків обабіч президента на світлині, пришпилені до стіни ангару. Доволі високий приємний хлопець та іммігрант із кущастими бровами. Легко могли бути Оппенгаймером і Теллером, їхні тіла вимащені олією для засмаги тоді, коли вони цитують один одному священні тексти індуїзму.
«Ом» не римується з «бомба». Це лише так здається.
Смерть і магія — оце гриб. Або смерть і вічне життя. Псилоцибін — це речовина, яку отримують із мексиканських грибів, вона, як переконують дослідники, перетворює твою душу на матеріал, здатний до розпаду.
205
Агент «оранж» (англ.