Молодий копірайтер Свейз устромив голову у двері.
— Учора ввечері був на побаченні зі шведською моделлю.
Чарлі всміхнувся і приготувався. Хлопець вичікував, щоб ефектно закінчити.
— Оглянув її «вульво» й одразу відчув, яка вона о-Са-аб-лива.
Саме Чарлі «зарізав» кампанію «Бомбу — в клумбу» ще на стадії розробки. Творчі мізки хотіли задіяти Джорджа Метески[229] як офіційного представника. Підхід був такий самогубний, що Чарлі він навіть видався доволі привабливим. Джордж Метески — «Божевільний бомбист» у 1940-1950-х, відомий тим, що влаштував низку вибухів у визначних місцях Нью-Йорка. Вони хотіли знайти його у в’язниці чи дурці та побудувати всю кампанію на підтримку продукту довкола його давніх і легендарних справ.
«Нітротексову» бомбу — в клумбу.
Мед-Ав[230] повсякчас молодшала, а Чарлі вже сорок шість. Майже час посадити його на крижину з англійськими крилатими брогами ручної роботи й годинником «Патек Філіпп». Та все ж він мав постійну клієнтуру й осонцений кутовий кабінет з диваном із гладенької шкіри. Естампи верхогонів з перепонами й молодих аристократів у відповідному одязі на гонах із собаками. Розмальовану матроську скриньку, яку він колись помітив у лондонській крамниці. І те, що видавало в ньому звичайного хлопця, — своєрідна бейсбольна святиня, три популістських нагадування, зібраних у дальньому кутку кімнати.
Перше — літографія з обмеженого накладу із заголовком «Удар, почутий у всьому світі», присвячена десятій річниці події. Брошура містила світлини «Поло Ґраундз»; Ральф Бланка під час виконання кидка; Боббі Томсон, що змахує битою, і товариші по команді, які вишикувалися «паровозиком», щоб привітати його на домашній базі.
Друге — фотокартка Томсона і Бранки на полі для гольфу з Двайтом Айзенгавером, усі з ключками, на краях світлини ще кілька розпливчастих чоловіків із таємної служби. Дружина Чарлі знайшла її в крамниці барахольника у Вермонті.
І третє — заплямований бейсбольний м’яч, що тримався на обідку кавової чашки на шафці з документами — м’яч, придбаний у чувака, який стверджував, що саме цей м’яч жбурнув Бранка і героїчно вдарив Томсон.
Увійшла секретарка Сенді в сукні мондріан[231] і білих туфельках.
— Двейне, щойно ввійшла моя секретарка. На ній білі туфельки. Вона обожнює фут-фетиш і не може дочекатися зустрічі з тобою.
Він любив дражнити неодруженого Двейна, надзвичайно сором’язливого, великого рум’яного чоловіка в черевиках завбільшки із китайські канонерки та в смугастому, як піжама, костюмі, що не треба прасувати.
Сенді поклала кілька фінансових звітів у лоток для вхідних документів. Він слухав Двейна, коли той говорив про рекламний тариф і ціну в перерахунку на тисячу одиниць. Коли Сенді виходила, він дивився, як непристойно розгойдуються її сіднички, окреслені жовтими паралелограмами.
Вони хотіли начепити на Джорджа Метески перуку, вуса й окуляри, щоб він скидався на Айнштайна.
Творчі мізки з сублімованими формами руйнування. У кожній третій кампанії так чи так обігравали зброю. Агенція ще досі не оклигала після кампанії «Еквінокс Ойл». Дуже дорога спроба, кульмінацією якої став шістдесятисекундний рекламний ролик у пустелі Хорнада дель Муерто десь на околицях Нью-Мексико. Місці першого у світі випробувального атомного вибуху. Білій плямі на мапі. Повністю закритій для відвідувань. Чарлі подумав, що ідея має спрацювати. Заправити дві автівки найкращим бензином. Одну — «Еквінокс», іншу — бензином головного конкурента. Проїхатися автівками по безплідній пустелі. Знімати рекламний ролик із гелікоптерів, у русі, довгими й стоп-кадрами, уповільненою зйомкою, з усіма найсучаснішими відеоштучками. Біла автівка проти чорної. Прозорий натяк. США проти СРСР. Виграє машина, що першою домчить до місця «Трініті», — монументу, яким позначена точка, де вибухнула бомба. Ми одержимо дозвіл від міністерства енергетики, міністерства оборони, комісії з атомної енергетики й охорони національного парку. Ми його знімемо. Не за тиждень, звісно. Витрати на одну секунду більші, аніж у голлівудській кіноепопеї. Але це спрацює, малята. Пустельний чагарник. Розпечені хвилі піску і коров’ячі черепа. Піщані бурі. Зйомка з верхньої точки — одна автівка виривається вперед, інша намагається наздогнати. За кадром лунає пихатий голос диктора в тональності холодної війни. У якої автівки першої закінчиться пальне? Яка перша дістанеться позначки? Милі на галон. Надзвичайно важливе питання для споживача. Звісно, біла автівка витримає довше за чорну і буде на фініші першою. Ми запустимо рекламу в ефір. Перевантажимо його. Були думки, що радянське посольство може подати скаргу. Ми нетерпляче цього чекали. Безкоштовна реклама. І що далі? А далі — скарги, як і чекали. Але не від іноземних урядів. А від «Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення». І від «Урбаністичної ліги». Ми чуємо їх від «Конгресу расової рівності». Бо біла машина перемагає чорну. Просто злива протестів. Погрози бойкотувати продукцію «Еквінокса». Ми відкликаємо рекламу. Ми перезнімаємо весь ролик, покриваючи витрати за власний кошт. Дві автівки. Обидві білі. Автівка з літерою А на даху. Автівка з літерою В на даху. Урок. Не зловживай метафорами.
229
Джордж Метески (1903–1994) — відомий як «Божевільний бомбист», колишній працівник енергетичної компанії «Кон Едісон», який звинувачував її в тому, що втратив здоров’я, коли там працював, і на знак помсти закладав у 1950-х вибухівку в різні публічні місця (загалом — 33 бомби, 22 з яких вибухнули, постраждало 15 людей).
230
Медісон-авеню — вулиця на Мангеттені, де розташовано офіси найбільших у світі рекламних агенцій.
231
Прості трикотажні сукні з декором у вигляді великих кольорових клітинок. Показ відбувся 1965 року, а дизайнера Ів Сен-Лорана надихнули картини художника-абстракціоніста Піта Мондріана.