— Вона хоче поговорити з нами, Двейне. Так, моя секретарка. Я тобі розповідав, як вона друкує? Полюбляє підібгати під себе ногу і сидить на ній. Раніше, коли вона так не робила, виходило двадцять п’ять слів на хвилину. Зараз вона друкує дві сотні.
Чарлі причарували певні примхи та риси, які Сенді привносила у свою роботу. У неї була відмінна англійська риса мати неймовірно свіжий і бездоганний вигляд, навіть попри непристойні натяки на те, яке в неї спіднє, і той факт, що вона милася лише тоді, коли її змушували сусідки, Фіона і Джорджина.
Чарлі розмовляв з Омахою і водночас намагався розшифрувати повідомлення, яке секретарка передавала губами.
— Вона каже нам, що їй треба піти раніше, Двейне. Останнім часом вона йде доволі часто. Й обідає тепер значно довше. Ми знаємо, що це значить, авжеж? Інтрижка з одруженим чоловіком.
Сенді аж на місці заклякла від його зухвалості. Його нерозважності, безсоромності та довбаного американського нью-йоркського нахабства. Чарлі подарував їй усмішку актора Річарда Відмарка[232]. До кінця дня вона була йому не потрібна, але наостанок він попросив її замовити в офіс помаранчевий сік.
Чарлі хотів здобути права на рекламу «Мінут Мейд». Він повсякчас думав про помаранчевий сік. Дивився на нього, пив, фантазував. Він знав, як його рекламувати. Облиште їхніх конкурентів «Флоридас Нейчерал». Облиште банальні вітаміни. Вас має приваблювати апетитний заклик, візуальний шок, бо це чудовий і спокусливий напій, й очні яблука жінок досягнуть найвищого рівня збудження, коли побачать у холодильнику яскраві помаранчеві бляшанки, на яких виблискує льодяна паморозь. Показуєш м’якоть. Показуєш, як сік плескає у склянку. Показуєш піну на дражливій верхній губі домогосподарки, як натяк на мінет перед сніданком. У концентраті, звісно, немає м’якоті. А в соку з бляшанки лише її мікрочастинки. Але пропонуй, висновуй, обіцяй клієнту відчуття цитрусових шматочків справжньої м’якоті — склянку соку, келих, наповнений густою речовиною, неначе дивовижним помаранчевим смогом. Показуєш усе це. Фотографуєш любовно і докладно. Якщо бляшанка або коробка викликатимуть зоровий оргазм, те саме робитиме і продукт усередині. Лінивим недільним ранком за містом для Чарлі не було нічого краще, аніж склянка помаранчевого соку, гарненько присмаченого горілкою.
Він хотів здобути права на рекламу «Смірнофф». Теперішній культурі притаманний певний російський шик. Євтушенко у джинсах із «чорного» ринку. На початку цієї зими вигулькнули російські шапки, які й досі незле розбирають у Нью-Йорку і Чикаго. Астраханки. Прокидаєшся вранці, а кожен третій, хто має посередню платню, уже в російській смушковій шапці.
— Двейне, друже, вона пішла. Ми програли її якомусь мудаку-копірайтеру. Закладаюся на що хочеш. Сенді вважає, що ті райтери похмурі й гламурні, бо завжди чатують на небезпеку копняка під сраку.
Спускалися сутінки, і в них дедалі голосніше лунали стогони автобусів, що вивергали з себе пасажирів. У кабінетах увімкнули світло, і коридорами лунав дівочий стукіт по квадратних клавішах «Ай-Бі-Ем Селектрик»[233]. Вигравірована куля цілує стрічку, стрічка цілує папір, клаптикова напівмаса, як оксфордські сорочки, що носять боси друкарок. Кожні шістнадцять секунд одна з них била не по тій клавіші й тихцем лаялася собі під ніс.
Одружені копірайтери зустрічалися зі своїми секретарками, секретарками інших райтерів або з високими та гнучкими секретарками керівників, дівчатами в білих туфельках і з вишуканою манерою говорити, і займалися робочими моментами свого кохання під час обіду — «опівдняк», так воно називалося, або «денний секас», — зустрічалися в затишних квартирах секретарок, що за своїми розмірами вражали схожістю на кабінки, у яких працювали райтери, лише зворушливіше і вразливіше прикрашені, із плакатами краєвидів Мадриду на білуватих стінах або репродукціями коней Маріно Маріні[234] чи лобстерів Бернара Бюффе[235], або в більших квартирах секретарок, які мешкали із сусідками, що ускладнювало розклад і спокушало райтерів краєм ока побачити бодай одну із сусідок, босоніж і в напівзапнутому халаті, можливо, щойно з душу після невдалого нічного побачення, такі квартири майже завжди розташовувались у похмурих закутках будівель із білої цегли на Західних вісімдесятих, без швейцарів, із ліфтиками, що раз на два роки інспектував такий собі А. Беар, відповідно до останніх записів в оглядовому журналі, прикріпленому до стінки ліфту.
232
Річард Відмарк (1914–2008) — американський актор, який на початку кінокар’єри часто грав бандитів і злодіїв у фільмах-нуарах і детективах.
233
Найновіша натоді модель друкарських машинок, які почали продавати 31 липня 1961 року. Мала шість різних шрифтів і дістала назву «диво офісної техніки».