— Усе навколо нерухомість. Ви — продукт вашої географії. Якщо ти католик з Нью-Йорка, то ти єврей. Якщо ти єврей з Бутта в Монтані, тоді ти, безумовно, гойська суміш. Ви як розчинне картопляне пюре. Отака вся суть цієї кризи, несподівано. Розчинне картопляне пюре. Уся технологія, чуваче, швидко і легко, бо нам уже бракує концентрації уваги на тривалості звичайних війн, і в кіноверсії Род Стайґер[243] грає Хрущова як голову держави з Акторської студії. Він загадковий, тямиш, його не розуміють, у нього першокласна вимова, поголена голова, у нього трапляються істеричні напади, він умотивований — самотній хлопчик з вугільних шахт у безжальній боротьбі торує собі шлях на вершину, але він шукає лише дотепну жінку, яка спочатку його насварить, а потім час від часу розсмішить. Він — не репана мужва — напівчоловік, напівсосиска. Стайґер грає, як похмурий вразливий одинак, обтяжений усім безглуздям російської історії. Ми бачимо його ніжний жіночий бік, коли в нього інтрижка в гардеробі з американською подвійною агентшою, яку грає Кім Новак[244] із хлопчачою стрижкою.
Ленні імітує голоси та вимови. Не бездоганно, але як суміш усіх культур, географій і перехресних покликань, щоб передати шари задіяних уособлень.
Серед публіки — трохи бітництва: кілька постбітників у старих вінтажних картатих сорочках лісорубів з 1950-х, чоловіки з відчуженими поглядами, проте й досі пильні до будь-яких проявів дива у всесвіті, жінка в клаптиковій сорочці з дитиною в сумці, імовірно, перше й останнє немовля на шоу Ленні, але таким того тижня було Сан-Франциско.
— Кеннеді з’являється на публіці, і ти чуєш голоси: «Я бачив його волосся!» або «Я побачив його зуби!» Видовище таке приголомшливе, що вони ніяк не можуть у це повірити. «Я бачив його волосся!» Вони поклоняються священним реліквіям, попри те, що чувак досі живий.
За каноном бітництва, саме хвороба Америки створила бомбу. Хай там як бітники сприймали ставлення Ленні до лицемірства і суміжних питань, як вони шкодували щодо вилучених у нього наркотиків і судової справи, порушеної через непристойну поведінку, їх, вірогідно, не зворушили ані російська вимова, ані інші етнічні рифи та заготовки, що прискали з нього, як сельтерська на старому заводі з розливу в пляшки в Канарсі. Увесь бітницький пейзаж затьмарювала бомба. Як і завжди. Бітникам не потрібна ракетна криза, щоб замислитися про бомбу. Бомба — найзручніший доказ моральної вбогості Америки, гріховне місце димарів і корпорацій роботів, таймз-журналізована і гуверізована, де люди згорбилися за чашкою кави в тисячах залитих дощем придорожніх кав’ярнях у джазових преріях, таємні троцькісти й сумні німфоманки з буддійськими вагінами — над цим Ленні завжди глузував. Ленні — це шоубіз, одягнений і доглянутий, холоднокровний і розбещений, комік-трунар, і бомба стала частиною лячної рекламної кампанії, що вийшла з-під контролю.
Цього вечора на ньому жакет Неру, темна гімнастерка з високим комірцем, яку варто випрати й випрасувати, а на плечах білий дощовик — чи то він забув його зняти, чи то планував не баритися, коли залишатиме клуб.
Він верз щось імпресіоністичне і недоладне. Важко простежити хід його думок. Про судові позови, юристів і суддів. Наче слухаєш когось, хто думає, що розмовляє із кимось іншим.
Раптом він перервався і сказав:
— Любіть мене. Ось для чого я тут. Сьогодні та завжди. Не будете любити, і я помру.
Це не заготовка. Заготовка йшла потім. Він її придумав, коли сидів у пластиковій пігмейській вбиральні на рейсі з Л. А., а біля правого ока все блимало і блимало червоним Поверніться на свої місця Поверніться на свої місця.
— Архангел Гавриїл з’являється в небі над Гаваною. Охоронці будять Кастро, а він їм такий: «Ідіть геть», а вони: «Тут посланець Божий», і він сідає у гелікоптер і злітає вгору. А там янгол у білому одязі тримає вогняну сурму, і Кастро заінтригований, бо бачить, що Гавриїл чорний. Він думає: «Супер, чіткий негр, можна погомоніти, а не займатися хернею». Він звертається до янгола: «Я не вірю в Бога, але є питання. На чийому ти боці під час цієї кризи?» І янгол відповідає: «Скажу лише раз. На тому боці, де бейсбол і джаз». Кастро каже: «Ну, у нас є бейсбол і джаз. Ми звемо його афро-кубинською музикою, і ти її втямиш, чуваче. Неслабо качає». А Гавриїл йому: «Не повчай мене, засранцю. Я грав з Чарлі Птахом, розумієш. Так, ми джемували разом у “Мінтоні” за старих добрих часів. Гаразд, ти хочеш знати, на чийому я боці. На тому, де матуся і шарлотка». Кастро каже: «Нема проблем. У росіян є матуся і шарлотка. Вони називають її яблочний пірог». А янгол йому на те: «Гаразд, ти такий розумака, я заодно з тими, у кого Дональд Дак, Міккі Маус і мафія». А Кастро йому: «Бляха, а ми виперли мафію з Куби. А як так, що ти з ними заодно?» Янгол каже: «Боженька має слабинку до бандитів». А Кастро йому: «Як так?» А янгол: «А що ти думаєш, чуваче? Він — італієць». Кастро перепитує: «Хвилиночку, Ісус — італієць?» Янгол каже: «Авжеж, а що?» І вигляд у нього такий невпевнений. Він починає струшувати слину з мундштука сурми, Гаврі так завжди робить, коли нервує. Він дуже вразливий, коли йдеться про його освіту. Він відповідає, ніби виправдовуючись: «Усі Папи — макаронники. Це всі знають, чуваче. Тому й Ісус — макаронник. Ісус — італьяшка від народження. Подивися на колір його обличчя, Джиме». Кастро каже: «Ісус жив на Близькому Сході». Гавриїл йому: «Та ти чи хворий на голову, таку срань торочиш. Наш котяра — неаполітанець. Розмовляє руками». Кастро каже: «Він був євреєм, якщо хочеш правду». Янгол перебиває його: «Я знаю, що він був євреєм — італійським євреєм. У них же вони теж є, та?» А Кастро йому: «І якого біса я оце все слухаю? Та ти взагалі шизонутий, чуваче». А янгол: «То ти кажеш, що все своє життя я вірив у те, що Ісус перетворював воду на вино на італійському весіллі, а він такого не робив?»
243
Родні Стайґер (1925–2002) — американський актор, володар премії «Оскар» 1968 року. Часто грав визначних історичних осіб (Пілата, Наполеона, Аль Капоне, Муссоліні тощо).
244
Кім Новак (нар. 1933) — американська акторка, найвідоміша роль — у фільмі «Запаморочення» (1958) Альфреда Гічкока.