— У мене в голові бувають спалахи роздратування, — сказала вона, — чи зненавидів би ти мене, якби я розповіла люті обурливі речі про секс і ревнощі, злість і бажання найгіршого болю і повільної смерті комусь близькому.
— Розкажи.
— Не розкажу. Навіть тобі. Особливо тобі.
— Я хочу, щоб ти мені розповіла.
— Не розкажу, хіба що змусиш, — сказала вона.
Часом Емі задкувала від мене пританцьовуючи. Такий у неї був ритуал, рефлекс, не соромливий, а обережний і хитрий, віддалятися від мене, водночас виказуючи хіть, задкувати пританцьовуючи, блискаючи очима й виставляючи плече мені назустріч. Вона бувала грайливою навіть під час сексу, вдаючи, що ми займаємося чимось геть іншим, не знаю, наприклад, тримаємося за руки в шкільному коридорі, а інколи вона відмовляла мені навідріз, навіть коли ми вже злягалися, лежала на сидінні й казала «Ні, не можна» або «Ні, я не буду».
Я думав, що наші обличчя можуть спалахнути і червнева ніч зникне, коли ми збиралися сходами вузьких вуличок у Бісбі, уражені коханням, начебто власноруч викреслені, після пива з сандвічем у темному барі серед юрми рудокопів і їхніх глистуватих собак. Я і гадки не мав, що можна відчувати подібне, та ще й разом, наче після пострілу в голову, зі спорожнілими мізками, загублені для всього, крім кохання.
Вона сказала:
— Я знаю, що ти робиш. Ти не засинаєш і спостерігаєш за мною, коли я сплю.
— Коли ти спиш?
— Ти забагато хочеш. По суті, ти хочеш в мене залізти. Ти хочеш залізти в мене разом зі своїм прутнем. Чи мені таке колись спадало на думку?
— Веди машину.
— Ні, але чи мені таке колись спадало на думку?
— Не дивися на мене, коли за кермом.
— Ні, але чи мені таке колись спадало на думку, що я одного дня познайомлюся з чоловіком, який намагатиметься прослизнути за мною у вбиральню?
— Веди машину.
Вона сказала:
— Ти хотів пропхнутися за мною в туалет на заправці. Я щойно згадала. Я майже забула. Бо ти вважав, що можеш щось проґавити.
А якось ми проїжджали Бейкерсфілд (Каліфорнія), машина перегрілася, і ми зупинилися по воду біля табору з трейлерів, і для мене це був просто новий і невідомий світ. Усі ці ряди домівок-трейлерів з людьми, що готують хот-доги на сорокаградусній спеці. Одна жінка в купальнику прасувала одяг на дошці біля свого трейлера, а малеча в самих трусиках каталася на триколісних велосипедах. Про таке буття я й гадки не мав, цілковито, і навіть не міг уявити, воно повністю поминуло мою увагу, оці люди, які постійно мешкають у трейлерах, й Емі назвала мене чужинцем з Нью-Йорка.
Я їхав до Пало-Альто (Каліфорнія), редактор посібників, жовтороте пташеня з видавництва, що мало на меті змінити саму суть класної кімнати, зробити її відкритою, мінливою, невимушеною і каліфорнійською, а вона прямувала до Сіетлу або Портленду, ще не вирішила, або зворотним шляхом до Денвера зі ступенем магістра з геофізики і з безліччю зв’язків, які не збиралася виказувати.
— Не знаю, чому я отут із тобою. Я нічого про тебе не знаю. Увесь цей час і всі ці балачки, а я, по суті, про тебе нічого не знаю, — сказала вона, — окрім того факту, що ти знаєш, як доводити мене до сказу.
— Добре. Для тебе це добре. Коли скаженієш, очищується кров, — відповів я їй. — Якщо вірити моїй матері-ірландці.
— У тебе є мати. Підбадьорює.
— Казись. Оскаженій, — сказав я.
Я не хотів, щоб вона дивилася на мене, коли ми їхали, але іноді я дивився на неї й закликав поглянути на мене у відповідь.
— Я хочу, щоб все, що відбувається, відбувалося з нами обома, — сказала вона.
— І я, — сказав я, бо справді мав це тоді на увазі.
Вона відчула погляд і блиснула на мене очима на тій безлюдній дорозі, де гора з блідо-ліловими мідяними хвостами (порожньою породою) здіймалася над старими халупами, що свідчили про видобуток руди, і її погляд був такий інтимний і проникливий, такий глибокий у тому, чим ми займалися, що став божевільним викликом, грою у «слабака лоб у лоб»[247] — хто з нас не витримає погляд партнера і першим відведе очі, щоб за пів секунди до заворожливої смерті побачити, чи не виїхала машина на зустрічну смугу з яскравооким пікапом.
— І хто дивак? — запитав я.
— Ти не спиш і спостерігаєш за мною, коли я сплю. Я знаю, це так. Я відчуваю це уві сні.
247
Англ.