Тепер четвер. Четвергового вечора, коли стратегічні бомбардувальники з термоядерною зброєю кружляли над Середземномор’ям, перетинали Гренландію арктичними трасами або огинали західні кордони Північної Америки, люди поверталися додому з роботи, увімкнувши приймачі або прикипівши поглядами до газети.
А ще пізніше, коли темрява з безкрайого високого неба розгорнула над озером своє павутиння, повз бари й тонки[258] поповзли нічні люди, розчиняючись між туристами й делегатами, які слідкували за тим, яка розвивається ситуація. На вулицях окраїн вони ухилялися від нишпорливих таксі й оминали місця, де торгують договірним пороком і, врешті-решт, попрямували на Раш-стрит, де розташовується «У містера Келлі»[259], відомий у бурхливій чиказькій ночі заклад.
Трохи заспаний Ленні Брюс вайлувато спустився з гримерки на другому поверсі, пройшов до кухні та крізь стулчасті двері просунувся бочком на сцену.
Офіціант із тацею сказав:
— Сьогодні там справжній людський зоопарк.
Коли минуло п’ятнадцять хвилин його виступу, Ленні витяг з кишені презерватив і спробував натягнути його на свій язик, який він склав рурочкою. Потім спробував говорити крізь нього чи з нього. Зрештою затиснув його між великим і вказівним пальцями і тримав його звислим на відстані від себе, наче демонструючи глядачам, — це мертва медуза, яка рефлекторно, б’ючись у конвульсіях, спроможна востаннє вжалити.
— Мене можуть заарештувати у двадцяти трьох штатах за розмахування цим предметом на публіці. Ви думаєте: напевно, у Біблійному поясі[260]. А насправді там мені нічого не загрожує, бо тамтешні не знають, що воно таке. Вони обгортають свої прутні в харчову плівку «Сарен»[261].
Він здійняв руки догори — «алілуя» — і незграбно позадкував.
— Присягаюся, я бачив таке в часописі «Тайм». Берете пакунок плівки «Сарен» й відриваєте скільки там потрібно для вашого подарунка природи.
Слова «подарунок природи» викликали більшу реакцію, аніж плівка «Сарен» і часопис «Тайм».
— Залишки м’ясного пирога.
Він зайшовся своїм хіпстерським реготом, зігнувшись навпіл, наче хасид під час серйозної молитви. Декілька глядачів — двоє, троє чи четверо — зіщулились і втиснулись у крісла.
— Плівка «Сарен». Назва якась міжпланетна. Уявіть собі. Маленьке місто десь в Америці. Дружина розвішує на шворці випраний одяг. Білі й негритянські дітлахи спокійно грають на шкільному подвір’ї. Шарлотки холонуть у кухні на підвіконні. Аж раптом — мертва тиша. Люди завмирають у русі. Собака Шкіпер ховається під ґанком. Потім засліпливий сполох. Це прибульці з космосу. Істоти з планети Сарен. Вони дуже худі й видаються прозорими. Вони звертаються до лідерів Землі: «Візьміть цей новий матеріал, який ми щойно винайшли, і випробуйте його на собі, бо, щиро кажучи, нам лячно це робити».
Важкі повіки Ленні почали повільно опускатися, щойно він змінив місце дії.
— Є задокументовані свідчення, що хлопці з ферм і робочі на ранчо беруть із собою шматки плівки «Сарен», коли йдуть на побачення. Існують групи соціологів, які досліджують це в польових умовах. Не кажучи вже про рекламних агентів «Доу Кемікал», компанії, що її виробляє і яка прагне позиціонувати свій продукт як харчову плівку та гондон, якщо їм вдасться винайти дипломатичну назву. Рекламні монстри з Медісон-авеню. Уявімо гарного старенького сільського лікаря в лабораторному халаті. Сидить собі у своєму простакуватому кабінеті, розгортаючи плівку «Сарен» із сандвічу з куркою, який йому на підобід приготувала дружина, і неуважно обгортає плівкою свій палець. Говорячи про свіжість і захист. А може, ще прохопиться про перенаселення. І рекламні агенти захоплюються ідеєю. Спробуймо, як воно піде, бла-бла-бла. Це майже підсвідоме, тямите?
Ленні обертається і вказує на якогось співучасника-привида за лаштунками. А лаштунків-то й немає — самі стіни та двері.
Він знову намагається натягнути презерватив на язик.
— Ніколи не недооцінюйте силу мови. Я завжди ношу з собою презик, бо не хочу запліднити когось, точачи ляси. Незаймана дівчина-підліток запитає, як дістатися Стейт-стрит. Бац! І непорочне зачаття.
Незначне пожвавлення посеред залу — хтось виходить чи, може, просто офіціант і дзенькіт посуду. Зазвичай від офіціантів вимагають обслуговувати тихіше під час виступу, однак там сидить зголодніла зграя ненажер, які не можуть їсти без торохтіння, смакуючи філе, смаженими реберцями, шийками омарів, спагеті й курячою печінкою, а також поступово наминаючи фірмову страву містера Келлі — салат «Зелена богиня».
258
Англ.
259
«У містера Келлі» (англ.
260
Біблійний пояс — південно-східні регіони США (від Техаса до Канзаса), де переважають консервативні прихильники євангельського протестантизму.
261
«Сарен» (англ.