— Ми всі помремо!
Загалом він промовив це чотири рази, палко і на високих тонах, розкинувши руки.
— І вже починаєш сприймати це особисто, — сказав він. — Як можна виправдовувати незручності війни, яка розпочнеться на вихідних? У тебе все заплановано. Вечір п’ятниці. Арт-хаусне кіно з друзями-всезнайками. Серйозна шведська картина у маленькому кінотеатрі біля університету. Гола по пояс Урсула Андресс[265] із убитим оленятком через плече. Ранок суботи. Погляньмо. Хімчистка, пошта, бакалія, забрати черевики, вкласти кота спати, зателефонувати мамі в містечко Френч-Лік в Індіані — так, у мене все добре, як ся маєш, тири-пири, увечері важливе побачення з насправді чудовою дівчиною, Рейтеон[266], вона — мормонка, вони не п’ють воду з-під крану і не грають на саксофоні.
Несподівано Ленні урвав свою промову і зазирнув в обличчя одного з магнатів нерухомості, що сиділи в перших рядах, чувака з одутлими щоками трубача, який виконував запальне соло.
— Лях-лох-жид-держи-бугі.
Рядок був поза контекстом, та Ленні завжди його при собі мав. Культура і її заряджені слова. Він ще трохи поозирався. Вишукуючи, здається, певне обличчя, якому мав адресувати своє питання.
Один з професорів до нього усміхнувся, припрошуючи, і Ленні відразу йому віддячив:
— Бля-вафля-трансú-трин-трави-насúп.
Насправді слова збуджували. Більшість і не чула, щоб такі слова вимовляли на публіці, — до того ж чувак в індуській туніці, — і в цьому був дивний поворот правди, відчуття звільнення, ймовірно, або розбентеження.
Ленні продовжив цей шквал ерудитським рифом про німецьке слово Sprachgefühl, «відчуття мови», до якого мав ідіоматичну пристрасть — він читав про таке в готелях і літаках або вдома у ранковому серпанку Л. А., чекаючи жінку або дилера.
Під час його коментарів спалахнула бійка. Углибині біля запасного виходу. П’ять дужих чоловіків у шерстяному клубку поштовхів і стусанів. Ленні підначував їх, поливаючи брудом їхніх матерів, поки ті врешті-решт викотилися за двері.
Він знову згадав про кризу.
— Ага, тож ти такий приходиш зі своєю дівчиною до халупи, що вона ділить з шістьма іншими мормонськими чиками. Ич який чикі-цирк. У них дивне сяйво в очах і надлюдське біле волосся. Наступний етап еволюції після олімпійських плавців. Вони — щось на межі наукової фантастики, чуваче. Прибульці з космосу, подібні до людей, чекають на сигнал захопити планету. Вони вважають, що вода з-під крана — це урядова змова. Їхню воду доставляють з колодязя в Юті. Рейтеон наче красуля, але одяг має такий стриманий, аж яйця зводить. Дивишся на цих дівчат і сумуєш за втраченим гламуром жіночої білизни. Усією тою нацифікованою системою бретельок і ремінців. Легальна торговельна точка для твоїх потайних фашистських жадань. Та кралі на це вже не западають. Усе те слизьке озброєння, за яке варто вести війни. Запрошуєш її до смердючого генделя біля жіночої тюрми. Вона замовляє зубодробильний сандвіч. Ет, краля тямить на соул-лоненькому. Ти в захваті. Думаєш про антураж своєї квартири. Пляшка «Ват 69». Цигарковий папір «Зіґ Заґ». Маленький мішечок шмалі з верхів’я Анд. Декоративна підсвітка. Платівка кул-джазу. Послухаймо Майлза[267], ага, щось із його блакитного періоду. Якщо не розтане від Майлза, тоді вона, імовірно, просто дизельна лесба. Ти думаєш про всілякі універсальні штуки, про які завжди думають і розповідають одне одному чоловіки. Залізти у трусики. Заліз чи ні? Вграв її? Зробив? Як далеко все зайшло? Дала? Легко було уламати? Ця штучка гарно трахається? Вона ласий шматочок? Дістав шмату? Це як мова шматкового краму. Як штучний крам. Ти можеш її здобути. Її можна здобути. Як швейна фабрика. Як робота, де платять за кількість виробленої продукції. Він майстер спокуси. Вона — ласий шматочок. Трахни ту шмату. Це контрахакт. Тобі не відрізнити жінку від її одягу.
Це так Ленні у своїй примітивній християнській манері читає нестандартну проповідь юрбі в пустелі.
— Ти кличеш таксі, а там радіо. Хрущов написав Кеннеді листа. Він хоче особистої зустрічі. Та хто взагалі той Хрущов? Моцак у паскудному костюмі. Тебе непокоїть твоя зустріч, а не його. Уся суть ракетної кризи — сексуальна можливість, яку вона надає. Ти приводиш Рейтеон до себе і запевняєш її, що весь світ ось-ось полетить шкереберть, і — о диво — це спрацьовує, і за хвилину вона стоїть гола у твоїй вітальні, така вся овали й вигини, як письмовий метод Палмера[268], і така білява, аж радіоактивна.
265
Урсула Андресс (нар. 1936) — швейцарська кіноакторка, яка стала секс-символом 1960-х після ролі в першому фільмі про Джеймса Бонда «Доктор Ноу» (1962).
266
Алюзія на американську військово-промислову компанію «Рейтеон» (англ.
267
Майлз Девіс (1926–1991) — американський джазовий трубач, який стояв біля витоків багатьох стилів і напрямків джазової музики, як-от модальний джаз, «прохолодний джаз» (кул-джаз, англ.
268
Метод Остіна Палмера — система прописів, розроблена в США близько 1888 року, новаторський підхід до механіки письма. Палмер запропонував активізувати під час навчання письма проксимальні м’язи руки, а не лише пальці, й учні одразу вчилися писати, а не виводити друковані літери, як у пізніших методах і, зокрема, у найпопулярнішому тоді спенсеріанському.