Вона сиділа, пускаючи дим у вікно, бо, вірогідно, у матері алергія, і хай там як, вона б не хотіла, щоб Меріан курила, а вони витягали ремені й намотували їх на кулаки.
Вербувальник «Доу» потрапив у пастку в Торговельному залі, прислухаючись до вибухів петард, якщо то були вони за дверима кімнати 104, де він за столом вербував потенційного кандидата.
Нижче по Стейт-стрит палали сміттєві баки.
Снували чутки про «Термінальний театр», групу, яка не афішувала власне існування, і студентка на веранді другого поверху на Міффлін-стрит зробила гучніше, побачивши поліцію в захисному спорядженні, що здвоєною колоною рухалася вулицею.
А біля Лайбрері-Молл учасники трупи мімів із Сан-Франциско, якщо то були саме вони, і надалі вигулькували серед поліції, доволі самогубно, у білих масках, із сопілками й у костюмах вуличних музикантів, старомодних, незграбних і наче трансвеститських сукнях середини вікторіанської епохи, у крикетних капелюхах, десяток молодих чоловіків і жінок на поліцейському боці лінії сутички, вони пародіювали рухи копів, а їх транспортували у фургон і лупцювали.
Люди всюди слухали радіо, діалог між тим, що було насправді, і тим, що склеїли, перемішали, обробили й відтворили, і тепер із динаміків гримів важкий рок і жінка тихим сексуальним голосом наживо читала інструкцію із застосування продукції «Доу».
Поліція пустила сльозогінний газ, і студенти побігли назустріч газу чи то через розбишакувату цікавість, чи то через те, що газ, як не дивно, мав яблуневоцвітний аромат, швидкодійна речовина, яку віднедавна використовували у В’єтнамі.
«Звичайне відчуття, незвичайна хімія». Чіпке рекламне гасло «Доу», яке жінка вкотре читала наживо ніжним сексуальним голосом.
«Доу» запланували співбесіди у трьох будівлях, але сидячий страйк відбувався у Торговельному залі, і саме там потрапив у пастку вербувальник із гамбургером, що холонув у білому пакеті.
Два поліційні загони стали клином.
Він сказав потенційному кандидату:
— Тож скажи, що відбудеться між сьогодні й випускним.
Юнак відповів:
— У когось там був живий щур.
— Гадаю, краще не відволікатися, — сказав вербувальник, — насправді заради нашого душевного спокою.
Чи то вони бігли назустріч газу, бо думали, що сила їхнього духу нейтралізує ефект хімічних речовин.
Трупа мімів із Сан-Франциско мала бути в іншому місці, а не на Лайбрері-Молл. Оце найцікавіше.
Де-не-де групи однодумців розпалювали вогнища або били вікна, нечисленні групки з назвами на кшталт «Мадвілль Дев’ять», учасники яких приховували обличчя за банданами, просякнутими харчовою содою і яєчним білком, народним засобом проти газу.
Білі струмки диму здіймалися від гранат, що хлопали на широкій галявині перед адміністративною будівлею Баском-Хол. Тепер уже студенти розбігалися від них збудженою юрбою, і деякі тримали біля рота одноразові картонні стаканчики або носовички, а інші недбало дибали по тротуару крізь загони поліції в касках і загуслий газ, що накочувався на будівлю з колонами, і чувак з гитарою на голові стояв і спостерігав за подіями з вуличного ліхтаря.
А сексуальний голос по радіо знову повторював гасло «Дюпона»: «Найкраще для накращого життя… завдяки хімії»[280]. Жінка насолоджувалася паузою. Вона її подовжила. Вона нею стогнала. Вона говорила наполегливо і збуджено до паузи, а потім замовкала і повільно стогнала, а тоді вже нарешті завершувала декламувати гасло, насичено і безсило, потім стогнала, і все починалося знову.
Трупа мімів із Сан-Франциско мала бути перед будівлею факультету «старої» хімії. Оце найцікавіше. Вони мали роздавати примірники Документу ради професорів за номером 122 перед будівлею факультету «старої» хімії, де вони й були, скандуючи, що Документ ради професорів за номером 122 передбачає застосування сили проти студентів. Цікавим було те, що тоді люди з білими обличчями на Лайбрері-Молл мали бути учасниками «Термінального Театру», легендарної фантомної групи, і навіть їхня назва, певно, була гіпотетична або, імовірно, аспектом, на якому і межувало існування групи.
Усюди — рок-н-рол, звивисте бренькання зворотного зв’язку линуло з динаміків у вікнах по всьому студмістечку і на прилеглих вулицях.
Поліція перейшла в рішучий наступ з кийками напоготові, копи діяли без наказу або всупереч наказам, неминучо, нестямні від піднесення.
Вербувальник і студент чекали, коли їх врятують, і розмовляли, щоб згаяти час, про заняття і професорів саме тоді, коли група однодумців вдерлася до будівлі з «вишневими бомбами», шматками труб і батарейками для ліхтариків розміру Д, підготовлена в домашніх умовах мінометна атака.
280
У 1935–1982 роках рекламний слоган американського хімічного гіганта — компанії «Дюпон». У масовій культурі — евфемізм вживання наркотиків задля розваги, наприклад під час вечірки. 1943 року «Дюпон» у межах «Мангеттенського проекту» побудувала Генфордський комплекс, де розташувався перший у світі реактор, призначений для промислового виробництва плутонію (який потім використали, зокрема, під час ядерного випробування на полігоні Аламогордо і в атомній бомбі «Товстун», скинутій на Нагасакі).