По радіо повідомили, що президента Ліндона Джонсона викрали невідомі, підвісили за ноги на буксирному тросі з гелікоптера, і тепер він повністю голий розгойдується на вітрі над Лабораторією приматів, просто тут, у Медісоні.
По радіо повідомили, що можна самому зробити напалм, змішавши одну частину рідкого мийного засобу «Джой» із двома частинами бензолу або однією частиною бензину. Добре струсити.
Фосфоресцентний «фольксваґен» рухався вулицями Медісона, і Меріан зачинила вікно й увімкнула радіо, а потім вийшла і змила недопалок в унітазі.
Вона почала розуміти, що одна чи декілька осіб захопили радіо, і, коли день добігав кінця, чоловік декламував вказівки для виготовлення добривної бомби. Як дешево купити селітру, можна у мішках або на вагу зі складу сільськогосподарських матеріалів, як додати дизельне паливо і що зробити, щоб суміш зайнялася.
Потім на деякий час були лише атмосферні перешкоди й коротка тиша. Потім радіо відновило звичний режим трансляції.
Що то було?
Три голоси наспівували по-літургійному: священник повторював той самий рядок знов і знов, а два міністранти виголошували сталі відгуки.
Найкраще для найкращого життя.
Завдяки хімії.
Найкраще для найкращого життя.
Завдяки хімії.
Найкраще для найкращого життя.
Завдяки хімії.
Вона вимкнула радіо.
Потім повернувся батько, до нього приєдналася мати, і вони всією сім’єю сіли вечеряти тушкованим морським окунем, а у вазі стояла лещиця, і батько запитав:
— Хто він такий?
Кумедно, подумала Меріан, може, і батько десь так само гадав. Що їй сказати? Їй легше сказати, ким він не був. На це піде доволі багато часу. Та щодо того, хто він, гаразд, вона може сказати, що він — учитель англійської в аризонській середній школі. Та більше вона не могла розповісти, бо і він про себе багато не говорив.
Мати заговорила про переламані кістки протестувальників, студентів із ушкодженнями голови, побитих кийками, отруєних газом і закривавлених.
Батько сказав:
— Знаєш, що воно для мене означає, оці поранені студенти? Із чим це можна порівняти? Хочу бути перед ними чесним. Це як життя і смерть мухи на стіні в китайському селі. Отак я цим переймаюся.
Він силувано всміхнувся, що нікому не сподобалося.
— Думаю, це означає, що ти не буддист. Адже буддисти, якщо я правильно їх розумію… — сказала мати, а потім її думка попливла десь біля стелі.
Увечері Меріан зі своєї кімнати зателефонувала Ніку. Вона розповіла йому, як минув день. Подій було катма, бо вона вирішила не згадувати про демонстрації. Їй було самотньо, тужливо і місячно та не хотілося відволікатися.
Тоді вона сказала йому, що хоче заміж. Вона хоче за нього заміж і хоче жити разом, будь-де, де він забажає, без дітей і друзів, і ніколи не їздити до батьків на вечерю.
На іншому кінці дроту зависла тиша, яку вона не могла розгадати. Телефонну тишу інколи важко розгадати — похмуру і глибоку, а часом тривожну. Немає пом’якшувального виразу очей або навіть відведеного погляду, коли він розмірковує. І в тій тиші лише велика відстань між ними.
Вони завершили розмову уривчасто і незграбно, і вона була достолиха розлючена, зла на нього і себе, передусім на себе, так вона вирішила, і їй рішуче захотілося на роботу з її гігієнічною досконалістю, яка тримає в тонусі, бо хотілося собі напруженішого буття.
Вона відчинила вікно, запалила цигарку і присіла на підвіконня, пускаючи стрічки диму в прохолодне нічне повітря.
Його мати не хотіла, щоб він грав у карти на розі вулиці, навіть із хлопцями з католицької школи, і вона чекала, доки він підніметься сходами, щоб сказати йому про це.
Він грав у sett’ е mezz’[281], грав на дріб’язок, сидячи на невисокій терасі біля бакалійної крамниці, мерзнучи на каменях, він запам’ятовував карти, які роздавав гравець, і доволі часто вигравав, вичікуючи картинку, а вона обов’язково була і приносила пів очка, але мати сказала, щоб він більше не грав.
Та до цього він сидів на холоді, запам’ятовуючи карти й роблячи ставки. Коли він набирав сім з половиною, найбільше, що можна отримати, то перекидав свою закриту карту і казав:
— Sett’ е mezz’.
Однак темрява вже почала просочуватися поміж гравців, змушуючи кинути гру і вирушити до м’ясника, щоб забрати м’ясо, яке раніше купила мати.