М’ясник полагіднішав до нього, коли Нік потрапив на північ штату. М’ясник запитав Метта, чи в нього вже стоїть, чи він уже доріс до такого, і Метті сказав, що йому тринадцять, майже тринадцять, і м’ясник сказав salut’.
М’ясник сказав, що йому треба, щоб хтось розповів йому, як це, коли встає, бо він уже не пам’ятає, і те саме він казав і Ніку, майже те саме, коли Нік приходив за м’ясом, і тому Метті почувався добре, вдихаючи тирсу і кров.
Коли він із м’ясом ішов додому, із пекарні вийшла жінка й ущипнула його за щоку, крутнула шкіру пальцями, пестячи, наче повернула ключ, і сказала, щоб він передав вітання матері.
Він дістався своєї вулиці, і в темряві хлопці ще й досі грали в карти перед бакалією, кілька тих самих хлопців, що дражнили його за шахи, коли він ще рухав фігури, або через те, що в нього не було батька, і він присів на одну-дві роздачі, міркуючи, що на такому холоді м’ясо не зіпсується, і запам’ятовував карти, які випадали.
Потім він піднявся сходами, і вона сказала йому, що не хоче, щоб він грав в азартні ігри. Навіть на дріб’язок. Вона сказала, що так недобре і призведе до іншого й інших компаній, вона сказала йому, що не хотіла нічого казати перед хлопцями, чи вони з католицької школи чи ні, а він стояв, тримаючи те м’ясо.
Вони були лише вдвох, і він хотів коритися. Він відчував урочисту вагу ситуації, масштаб відсутності Ніка, але там завжди були хлопці, що грали в карти на ґанках або на розі, і коли вони запросять, то відмовити їм буде важко. І не через те, що він запам’ятовував карти. Тут нічого підлого. Справа в геть іншому. Він був такий собі герой, бо його брат перебуває за зроблене на півночі, і місцеві хлопці хотіли з ним знатися.
Тому він і думав, тримаючи ті вузлуваті баранячі відбивні, що підкоритися буде нелегко.
Не можна воювати без абревіатур. Такі реалії сучасних війн згідно з Луїсом Т. Бейкі.
Звідки беруться ці стислі слова?
Із віддалених рівнів розвитку, із комп’ютерного всесвіту техніків і ядерників — довгоносих чоловіків в окулярах, що працюють із системами, такими багатошаровими й багатоконтактними, що подальші порядки слів треба атомізувати й переконструювати, робити економними та стильними.
Але абревіатури також беруться від військових, хіба ні, принаймні вряди-годи? Погляньте лише на друзяку Луїса, перетягнутого пасками й затиснутого у своєму повернутому до корми сидінні-катапульті на нижній палубі носової частини фюзеляжу, зайнятого тим, що читає і виконує передпольотну карту. І погляньте на екіпажі в бойовій готовності в казармах у всьому світі в очікуванні сигналу. І на хлопців з наземної обслуги, що загружають боєприпаси й заливають пальне. Це чоловіки, що відчувають інтимну близькість із системами озброєння, які обслуговують і на яких літають. Це надає їхнім абревіатурам певну химерність.
І саме тому висотний бомбардувальник, що стоїть на майданчику, — й екіпаж із шести чоловіків разом із Луїсом, — великий, масивний, ширококрилий і швидкий на злеті Б-52 — цей літак десятки тисяч людей у війську знають, як БУХТ, що означає «Бридкий угодований хижий трахаль».
У кабіні пілота капітан і другий пілот удруге звірили годинники. Члени екіпажу на своїх окремих місцях проходили перевірки зі ста пунктів процедури, стрілок бовтався сам у хвостовій турелі в кінці з’єднувального тунелю, офіцер РЕБ[282] згорнувся в кабінці в задній частині верхньої палуби, а внизу, у темній дірі, де можна сидіти лише навпочіпки, Луїс Бейкі потужно позіхнув і подивився на панелі, тумблери й монітори, що оточували його майже повною монополією авіаційно-електронного жаргону, і він легенько штурхонув штурмана, затиснутого поруч.
— Чакмене, щось у мене сьогодні самі піхви на думці.
— Кий біс, саме час про них думати.
— Та я й не думаю. Вони самі.
— Коли ми пристебнуті в цій трубі.
— У тому ж і полягає вся довбана принада. Як отаке спадає на думку. Спадає і саме по собі минає.
— Якщо не враховувати розбір польоту. Дванадцять годин, Луїсмене.
— Інакше кажучи…
— Притримай ці думки.
— Притримати ці думки, — повторив Луїс. — Відставити на дальню конфорку.
— Саме так.
— Спочатку бомбанемо їх.
— А потім трахнемо, — закінчив фразу штурман.
Попри всю тупуватість абревіатури, нічого бридкого в малюнку на носі не було, просто прикраса на фюзеляжі відразу за ілюмінаторами пілотської кабіни. Висока молода білявка зі стрункими ногами, схожа на чирлідершу в куцій спідниці й блузці на бретельках, руки на стегнах, ноги нарізно, погляд зухвалий, вона хоче бути сексі, але не певна, що знає як, така собі сусідська дівчина. А її ім’я написане від руки просто над рядком із зазначенням кількості бойових вильотів, яких налічується тридцять вісім.