Нік дивився на них і курив.
— Оце ти, — сказав він.
— Тобто?
— Щонайбільше за два роки. Оце ти, — сказав він. — Може, і раніше.
— Це праця. Вони працюють. Що їм ще робити?
— Я тобі скажу, що думаю.
— Лиши мені на кілька затягів.
Вони бачили, як Скарфо звертався до шевця, тримаючи тепер яблуко у витягнутій руці.
— Усе краще за те, чим вони займаються. Отак я думаю.
— Вони працюють. Хай працюють.
Нік дивився на них і курив — секретарки, техробітники, банківські касири, кур’єри, друкарки з друкарського бюро і стенографістки зі стенографічного.
— Це не праця. Це нормований робочий день, — сказав Нік. — Щодня йдеш о тій самій годині. Відмічаєшся, сідаєш у потяг. Це — потяг. Їдеш разом. Повертаєшся разом.
— Ти кращий за це.
— Я кращий, я гірший, яка різниця?
Коли Нік робив останню затяжку, то взяв недопалок великим і середнім пальцем, ладнаючись його відцопнути, затягнувся, а потім різко жбурнув недопалок до бордюру.
— Дякую, — сказав ДжуДжу.
— За що?
— Тобі краще одержувати грошову допомогу через втрату роботи двадцять тижнів на рік, аніж мати стабільне місце з пристойною платнею?
— Я тобі скажу, що мені краще. Я б хотів, щоб мені відсмоктала ота в зеленому пальті.
— Яка?
— Ота в зеленому пальті.
— Яка?
— На тому боці вулиці, — сказав Нік.
— Вона тобі подобається?
— Гей. Я не казав, що хочу з нею одружитися.
— Не міг залишити мені затяжку?
— Що? А ти просив?
— Вона страх яка низенька, — сказав ДжуДжу.
— Ось і добре. Зможе відсмоктати мені стоячи.
— Не спрацює собі коліна.
— Бог створює низеньких задля певної мети.
На Скарфо були охайні випрасувані штани й гарні черевики, він їв, викрививши тіло, щоб желе не заляпало одяг. І щось розповідав приземкуватому і спантеличеному шевцю.
— У тебе є гроші на бензин? — запитав ДжуДжу.
— Нащо нам бензин? Куди ми збираємося?
— Куди ми збираємося?
— У більярдну, — сказав Нік.
Вони спостерігали за тим, як думає швець. Наче бульдог, який сере.
Люди поверталися з роботи додому, і згодом їхній потік порідшав, і ось уже лишилися поодинокі постаті. Був вечір перед Днем подяки, передчуття свята, вихідного, приготування до великого бенкету з приїздом родичів, але вихідні Ніка розпочалися за кілька тижнів до цього, коли він кинув відвідувати школу, і жодних родичів поблизу не передбачалося, за що, насправді, уже можна було подякувати.
Він поплескав ДжуДжу по плечу. Вони підійшли до Куоррі-роуд, смуги забур’яненого краєвиду, де траплялися переважно самі собачники. Саме там, біля високої кам’яної стіни, яка огороджувала лікарню для невиліковно хворих, на них чекав «шеві» 46-го року.
Замолоді, щоб мати посвідчення водія, та вони цим і не переймались, бо автівка все одно була крадена.
Десь три тижні тому вони побачили її з ключем у замку запалювання біля зоопарку, коли вже сутеніло, і Нік імпульсивно заскочив в кабіну, навіть не спитавши себе, чи це доречно, і запустив двигун. ДжуДжу якусь мить дивився, а потім теж застрибнув. Із ними ще був Віто Бетс, який також довго не думав. Вони покружляли районом майже всю ніч, сприймаючи це як жарт, ескападу, а потім скинулися на пальне і поїздили ще трохи, і нарешті кинули машину біля пустиря, а Нік забрав ключі, і наступного дня вона й досі стояла там. Вони взяли номери з машини дядька Віто, якою принаймні взимку не користувалися, поставили їх замість рідних номерів і їздили переважно вночі, бо зухвалість заступило відповідальне відчуття володіння, і вони їздили лише на обмежені відстані, бо так видавалося безпечніше, до того ж їм бракувало грошей на пальне, та й їхати було нікуди.
ДжуДжу завів машину, і вони сиділи, прислухаючись до її калатання.
— Подивіться, що ви зробили з килимком, — сказав Нік. — А минуло ж лише три тижні. Ви його зіпсували. Вичовгали складки своїми ногами. Ти й вона. Для цього є заднє сидіння, тварино.
— На задньому сидінні тісно.
— Animale[310].
— Тут більше місця.
ДжуДжу і його подружка, Ґлорія, часом збували кілька нічних годин на передньому сидінні, вправляючись у французьких поцілунках, поки руки юнака вивчали її тіло, однак проблему спричиняли саме їхні ноги, тертя їхніх ніг у безплідній пристрасті псувало зчеплення килимка.
— Поясни їй: Ґлоріє, якщо ти мені даси, ввічливо їй так скажи, то кінець кінцем машині буде менше шкоди. Ви уникнете всього того розчарування, що вдвох зганяєте на меблях.