— Придбані. Ти був зі мною.
— Це було три дні тому.
— А я досі їх міряю. Що такого?
— Ти сама?
— З матір’ю.
— Ти не сама?
— З матір’ю.
— Вона зараз там?
— Вона тут мешкає. Це її будинок. Вона має на це право.
— Я просто подумав, якщо ти сама.
— З матір’ю.
— Я б міг забігти.
— Вона досі тут. Вона була тут, коли ти запитав уперше, і досі тут.
— Тож приходь до машини. Я припаркував її проти Майка.
— Прийти до машини? Тепер ти хочеш, щоб я до тебе прийшла?
— Кудись з’їздимо.
— Що я маю сказати? «Ма, я вийду за пляшкою молока»?
— Завтра вихідний. Тобі не треба вставати в школу.
— Мені треба вставати задля індички. У нас буде двадцять дві людини. Я встаю о пів на сьому. Може, коли всі розійдуться. Завтра ввечері.
— Узуй свої черевики, — сказав він.
Він підійшов і дивився, як Джордж заганяв у лузи кулю за кулею. У нього було припорошене обличчя і запалі очі, і, поки він розмовляв із Ніком, його ніс наслідував рухи кулі, як стрілка компасу.
— Чого це ти більше не збираєшся до школи?
— Досить, досить. Гаю там час, хіба ні?
— Не кидай школу.
— Не кидати школу. Гаразд, Джордже.
— Ти працюєш?
— У мене є деякий приробіток.
— Який?
— На складі морозива. Запаковувати-розпаковувати.
— Це через профспілку?
— Яку профспілку? Профспілка хоче, щоб пакувальники морозива працювали двадцять хвилин у холодильнику, а потім на двадцять хвилин із нього виходили. Щоб не відморозили собі пісюни. Тож компанія наймає таких дурнів, як я.
Джордж загнав четвірку з таким розмахом, що ледь не встромив кий у стелю. Цікаво дивитися, як мовчазний наче риба Джордж перетворюється за столом на шоумена.
— Хочеш, щоб у кишені була грошва.
— Саме так.
— І ти не думаєш про доцільність своїх вчинків або небезпеку для власного здоров’я.
— Саме так.
— Але ж вони платитимуть тобі срані гроші. Що вони тобі платять?
— Срані гроші.
— І вони триматимуть тебе в холодильнику небезпечно довго. Я поговорю з одним знайомим чуваком. Може, знайду тобі щось краще. Працюватимеш як в’ючак, але принаймні не треба одягати рукавички.
Віто Бетс зайняв місце Ніка за іншим столом. Нік підійшов і спостерігав, курив і вказував на помилки під час гри.
— Усі знають, — сказав він.
— Нам треба її кинути, — сказав Віто. — Ми до неї більше не підійдемо. Ближче до ночі я зніму дядькові номери. Побачать машину без номерів і заберуть. Бувай, здихалися.
— Ти так ніколи не потрахаєшся, Віто. Ви обидва. Машина — ваша єдина надія.
— Краще я помру святим у своїй труні, аніж піду в тюрму з десятьма тисячами тізуунс[311].
— Дай ключі. Я казав ДжуДжу. Дай ключі, я про все подбаю.
— Поверни мені номери дядька Томмі, може, тоді віддам тобі ключі.
— Забирай свої довбані номери. Я беру ключі.
— Бери собі u’gazz’[312]. Оце й бери.
— Хуйло. Де ключі?
— U’gazz’. Добре?
— Бачиш палку? Палку в руках. Палку в руках.
— Я все сказав, Нікі.
— Пиздограй. Дай ключі.
Він звертався до Віто, хоча знав, що ключі в ДжуДжу. Він не хотів ставити ДжуДжу в незручне становище, коли він може втратити гідність або репутацію. Але Віто з цими товстими лінзами й великими губами, наче в риби, — у нього вологі губи, які він завжди облизує.
— Якщо не даси ключі, знаєш, що буде з тою палкою? Палкою у твоїх руках. Вгадай з однієї спроби, куди я її тобі запхну.
Офіціант Джордж розрахувався і вийшов, і невдовзі з’явилися картярі, мружачись від диму, гравці в покер з великими ставками, які грали до четвертої-п’ятої ранку з купою хрустів на кону, доки чувак на ім’я Воллз сидів біля дверей.
Розповідали, що Воллз тримав 38-й калібр десь на стегні.
Четвірка гравців уже були тут, стояла біля шинквасу й розмовляла з Майком, невдовзі прийшли ще двоє, і світло над більярдними столами почало згасати, а більярдисти потихеньку розійшлися.
Хтось чистим тенором затягнув «Синішою за оксамит та ніч була»[313].
Воллз сидів біля дверей, несхожий на інших, вузьке обличчя, витягнута щелепа, коротка стрижка, Нік спостерігав за ним від шинквасу, і Воллз перехопив його погляд і трохи вигнув брови. Ніби питаючи: хочеш мені щось сказати?
Нік усміхнувся і знизав плечима, забираючи решту.
— Бувай, — сказав Майк.
Віто позичив у Майка складаний ножичок з ланцюжка для ключів, і трійка крадіїв вийшли, щоб зняти номери.
311
Англ.
313
Англ.