Упоперек кабінки звукорежисер розвішує ковдру, щоб відокремити своїх хлопців від тих, які щойно прибули із сент-луїсівської КМОХ[5]. Треба поділитися місцем, бо їм більше ніде розташуватися. Він каже техніку:
— Не забувай. Попереднього продажу взагалі не було.
А технік додає:
— А ще «Джаєнтс» учора багато втратили, і це серйозно, бо нищівна поразка всіх довкіл засмучує. Повір мені, я знаю, де живу. Людей таке деморалізує. Вони неначе десятками тисяч вимирають.
Голос «Джаєнтс» — Расс Годжес[6] — коментує гру для WMCA[7], у нього перевтомлена гортань, і вже починається серйозна застуда, і йому б не варто запалювати цигарку, але справу зроблено, і він каже:
— Це все чудово і гарно, але не певен, що тут дійсно є логічне пояснення. Коли йдеться про натовп, то нічого не передбачиш.
У Расса вже росте друге підборіддя, але в усмішці, очах, зачісці «під горщик» і безформному костюмі, який міг би належати майже будь-кому, ще лишилося трохи простодушного хлопчини. А хіба можна майже щодня аж до пізнього літа коментувати матчі, гру за грою, і не оселитися в певному варіанті минулого?
Він позирає на поле зі стиснутими кутами та надзвичайно рівною просторінню глибоких проходів і точкою рівно по центру. Великий квадратний годинник «Лонжин» випинається над клубною роздягальнею. Довкола — штрихи барви, фреска з капелюхів, облич, зелених трибун і рудуватих стежок до баз. Расс щасливий бути тут. Визначний день, і він коментує матч, який відбувається на «Поло Ґраундз»[8] — він любить цю назву, дорогоцінне відлуння речей ще з тих часів, коли століття пішло на війну. Він думає, що тут кожен повинен відчувати себе щасливим, бо постає і створюється щось велике. Гаразд, може, то лише його температура. Але він ловить себе на думці про те, як батько взяв його на бій Демпсі й Вілларда в Толедо[9], яка ж то подія була, чим же виміряти те враження, Четверте липня і сорок три градуси, натовп чоловіків без піджаків і в солом’яних капелюхах, з-під яких у багатьох звисали до плечей носові хусточки, ніби вони вдають арабів, і велич побиття дебелого Джесса на тому білому спекотному ринзі, те, як із кожним ударом Демпсі піт і кров туманом сходили йому з обличчя.
Коли бачиш те, що стає кінохронікою, почуваєшся носієм певного урочистого клаптика історії.
У другому інінґу[10] Томсон[11] відбиває слайдер[12] над третьою базою[13]. Локман[14], розгойдуючись, біжить до другої бази, поглядаючи на ліву частину поля.
Пафко[15] рушає до стіни, щоб спіймати рикошет.
Ліворуч в обох ярусах стоять люди, перехиляючись із верхніх рядів, а деякі скидають через край папірці, подерті командні картки та шматки сірникових обкладинок, тут і розчавлені паперові стаканчики, і маленькі навощені серветки, які вони одержують разом із хот-догами, а ще багатоденні заразні носовички, що збилися на дні глибоких кишень, — усе падає довкола Пафко.
Вистрибом біжить Томсон, широким кроком чудово обходячи першу базу і схиляючись під час бігу.
Пафко елегантно кидає Коксу[16].
Томсон стрімголов летить до другої, влітає за інерцією, а потім бачить Локмана, який стоїть на «мішку» бази і наче заворожений на нього дивиться, і на його вустах зависло німе питання.
Багато днів під залізним небом і стільки часу за мікрофоном на минулому тижні, хворе горло, кашель, і тому скуйовдженого нечупару Расса лихоманить — потяги, нерви та брак сну, і він описує гру своєю звичною, дещо нерозбірливою говіркою, шорстким і сьогодні трохи хрипливо-рипливим голосом.
Кокс визирає з-під козирка й різко кидає вбік Робінсону[17].
Лише подивіться тим часом на Мейса[18], який неквапливо йде до прямокутника «дому», тягнучи по землі биту.
Робінсон ловить подачу і, крутнувшись, рушає до Томсона, який знічено стоїть десь за півтора метра від другої бази.
Люди задоволено дивляться, як папірці падають до ніг, сковзують по плечах або чіпляються за бейсболку Пафко. Стіна понад п’ять метрів заввишки, тож навіть якщо найдужче потягнутися і перехилитися, його все одно не торкнутися, тому їх має вдовольняти те, що вони купають його в папірцях.
Лише подивіться на Дюроше[19] на сходах у даґаут[20], менеджера «Джаєнтс», Лео-кремінь, баламут з нафтопереробного заводу, обличчя просто з Галльських воєн, і він каже собі в кулак: «Боже, всратись і не жить».
8
«Поло Ґраундз» (англ.
9
Відомий боксерський бій тодішнього світового чемпіона у важкій вазі (1915–1919) Джесса Вілларда (1881–1968) на прізвисько «Велетень» (англ.
10
Інінґ (англ.
11
Роберт «Боббі» Томсон (1923–2010) — гравець «Джаєнтс» (1946–1953), правша й аутфілдер (англ.
12
Слайдер (англ.
13
База (англ.
14
Карролл «Вайті» Локман (1926–2009) — аутфілдер, гравець на першій базі, а згодом — менеджер. Виступав за «Джаєнтс» у 1945, 1947–1956 роках.
15
Ендрю «Енді» Пафко (1921–2013) — центрфілдер (англ.
16
Вільям Кокс (1919–1978) — гравець на третій базі, який виступав за «Доджерз» у 1948–1954 рр.
17
Джек Робінсон (1919–1972) — гравець на другій базі, перший афроамериканець у Головній бейсбольній лізі. У 1947–1956 роках виступав за «Доджерз».
18
Віллі «Скажи “Гей”, хлопче» Мейс (нар. 1931) — центрфілдер, який виступав за «Джаєнтс» у 1951–1952, 1954-1972 роках.
19
Лео Дюроше (1905–1991) — у 1948–1955 роках був менеджером «Джаєнтс». До того грав у різних командах на позиціях інфілдера (англ.
20
Даґаут (англ.