«Інспектори свіжого повітря».
Саммі Боунз, який вибіг на поле під час гри на «Поло Ґраундз», щоб його показали по телевізору, хоча його знайомі не дивилися бейсбол, і відтоді він ходив arrabbiato[335] — злий як собака.
Дівчинка у вбранні для миропомазання — біла сукня, панчохи й білі туфельки, а ще червоні стрічки у волоссі — несла білі квіти у зморщеному червоному целофані.
ДжуДжу підійшов, узяв сандвіч із долоні Ніка і зазирнув усередину.
Стариган на ґанку на тому боці вулиці елегантно розправив хустинку на верхній сходинці, потім сів і набив люльку цигарковим тютюном і шматочками розтовченої сигари «ДеНобілі», багаторічної товстої смердючки, і казна-чим ще, яке взагалі не курять.
— Ти серйозно про штангу.
— Я качаю прес на лаві, а мати хапає гриф, коли я кричу. Прес лежачи, — сказав ДжуДжу дещо зарозуміло.
— Скільки разів ти збираєшся відгризти від мого сандвічу?
— Я виконую повну програму. Я раджу тобі прийти.
— Агов. Я працюю, пам’ятаєш. Я цілий день піднімаю «Севен-Ап».
— Це не програма, — сказав ДжуДжу.
— Я радше помру, ніж тягатиму штангу.
— Дивись, таким ставленням ти лише виказуєш те, що не шариш.
— Краще хай мене поріжуть на тисячу шматків[336].
— Ти не шариш.
— Краще не буду шарити. Глянь отуди. Ота в жовтій блузці. Четвертий розмір.
— Ти що — міряв?
— Як міряв? У мене натреноване око.
— Ти розрізняєш чашечку четвертого розміру від чашечки третього на такій відстані.
— Я краще з’їм овечий кендюх, ніж тягатиму штангу, — сказав йому Нік.
Дружина коменданта утихомирено визирала з вікна 610-го, і всі її звали сестра Кеті. Тож коли вона десь раз на місяць упивалася до нестями, діти просили хором: «Заспівай-но, сестро Кеті»[337].
— Вона продає тобі пиво в неділю? До першої години?
— Яке пиво? Це ж рутбір[338].
Хлопчик у білому костюмчику з червоною краваткою і червоною пов’язкою та прилизаним волоссям намагався вивернутися з матусиної руки, яка розмахувала сумочкою в нього над головою.
— А як тебе назвали на миропомазанні?
— Не про тебе, бляха, діло, — відповів ДжуДжу.
Спочатку затхле повітря довжелезних сходів, металевий присмак повітря і приглушений віддалений гул чоловічих голосів цього метушливого вечора, нерозбірлива каламуть голосів, і дим великого приміщення, і бейсбол по телевізору, і гравець, який м’яко намащує крейдою кий, наче солдат стародавньої химерної війни, і прекрасні нумеровані кулі, і зелене сукно, і сновидне підкрадання гравця, і нескінчений тріск куль, що відскакують від удару, звук дотиків кия, куль, борту, ляскіт падіння в лузу.
Того вечора Нік грав з Офіціантом Джорджем. Джордж паркував машини на іподромі, коли мав вихідний у ресторані, і розповідав історії про автівки, які паркував, як утоплюються педалі, як б’ють по гальмах, і все те лунало, як непристойні жарти, хром, обшивка, керування, самі цицьки й дупи.
Після випадку зі шприцом Нік став із Джорджем обережнішим. Він відчув певну межу, яка сковувала і стримувала, але Джордж ніколи про те не згадував і навіть, здається, не пам’ятав.
Усе одно він відчував, що дещо впав в очах Джорджа, коли той його приголомшив і збентежив.
Нік підвів очі від куль, які мав намір вибити. Щось в обличчі Джорджа змусило його поглянути в інший кінець кімнати, туди ж, куди дивився Офіціант.
— Хто це?
— Ти його не знаєш?
Біля шинквасу Майк розмовляв з кремезним чоловіком у замалому двобарвному піджаку поверх сорочки з відкладним комірцем.
— Твій удар, — нагадав Джордж.
Він назвав сімку біля борта.
— Це Маріо Бадалато, — сказав Джордж.
Він зробив удар.
— Непогано, — сказав Джордж. — Чув таке ім’я?
Він не був певен, але кивнув.
— Це ім’я вже багато років пов’язують з тим особливим життям.
Нік перейшов, зігнувшись, на дальній кінець столу, готуючи наступний удар.
— Розумієш, про що я? Батько, дядьки, кузени, брати.
— Те особливе життя.
— Ти ніколи не зіграєш четвірку від борту. Дивись куди завгодно, крім четвірки, — сказав Джордж. — Люди з того життя.
— Того життя, — сказав Нік.
— Malavita[339]. Якщо туди потрапиш, то вже навіки.
Нік поглянув на того чоловіка, може, років сорок, товстий і натоптаний, товщина тіла, що не округляла й не звисала, а була щільною, натоптаною, вибудувана на меншій вдачі інших, на тому, як невдалий збіг обставин на іншому боці міста робить тебе сильнішим.
336
Так зване лінчі. Смертна кара в Китаї шляхом відрізання від тіла жертви невеликих фрагментів упродовж тривалого часу. Дуже поширений спосіб покарання за батьковбивство і державну зраду від Середньовіччя і аж до 1905 року, коли був заборонений.
337
Англ.
338
Або кореневе пиво. Газований напій, який зазвичай виготовляють з кори дерева сасафраса. Буває алкогольний і безалкогольний.