Однак вона не на небесах, а у кіберпросторі, і відчуває себе в лабетах систем. Саме тому їй так ніяково. Тут щось присутнє, вочевидь, щось є, чимале і яскраве. Вона відчуває параною мережі, тенет. Це, звісно, довготривала вірусна загроза. Сестра знає все про забруднення і потрібні заходи безпеки. Але це інше — це сяйво, лискуча стрімка сила, яка, здається, плине від мільярдів віддалених вузлів мережі.
Коли у вас ні з того ні з сього виникає бажання зайти на домашню сторінку водневої бомби, вона починає розуміти. Усе у вашому комп’ютері: пластик, кремній і майлар, кожна логічна операція та обчислювальна функція, пам’ять, апаратне і програмне забезпечення, одиниці й нулі, тріади в пікселях, які утворюють зображення на екрані, — усе вивершується тут.
Спочатку — досвітні вогні, велике світанкове сяйво скупчується на кольоровому моніторі. Усі коли-небудь випробувані термоядерні бомби, усі дані, зібрані під час вибухів, кодова назва, потужність, полігон, Еніветок, Лобнор[354], Нова Земля, чужість, інакшість віддалених народів, закладена в географічних назвах, Муруроа[355], Казахстан, Сибір, і вінець надзвичайних подробиць, засоби підривання та засоби доставки, рівняння, графіки та схематичні поперечні перерізи, вибух за вибухом, спричинені одним кліком, вибух, «Браво», «Ромео», «Ґрінгаус Доґ»[356] — і сестра, по суті, якраз у цьому.
Вона бачить спалах, тепловий імпульс. Вона чує, як зростає гуркіт, як 16-бітною звуковою платою розгортається і розкочується велика накопичена сила. Вона стоїть у спалаху і відчуває потужність. Вона бачить розпорошений султан викиду. Вона бачить, як здіймається вогняна куля, перегріта сфера паливного газу, що може засліпити людину своєю красою, краплинами барв Христової крові, сонячним золотим і червоним. Вона бачить ударну хвилю, чує сильні вітри та відчуває потужність псевдовіри, параноїдної віри, а потім навколо неї шириться ядерний гриб, розпилена маса радіоактивних уламків, заввишки у вісім, десять, двадцять миль, із ніжкою зі «спідничкою» і димливою платиновою шапинкою.
Коштовне каміння котиться їй з очей, і вона бачить Бога.
Ні, заждіть, перепрошую. Вона бачить радянську бомбу, найпотужнішу в історії, пристрій, що 1961 року вибухнув над Північно-Льодовитим океаном, збережений у комп’ютері, який допоміг його збудувати, п’ятдесят вісім мегатонн[357] — складіть цифри й буде тринадцять.
Цілі потенційні народи, до яких у масивному спалаху прийде костомаха, — «тих кістки, тих кістки»[358], як співають пралі над баліями. І сестра починає відчувати півтіні, які тягнуться від остраху центральної події. Як перехрещені системи допомагають нас роз’єднати, лишаючи невиразними, ізсушеними, упокореними, поступливими в наших внутрішніх розмислах, такими, що воліють оформлення і пригнічення — легкі відступи, напіввіри.
Вибух за вибухом, бомба за бомбою, і не забувайте, що це термоядерні бомби, де атоми примусово поєднані, і навіть тоді, коли вони знову і знову детонують по всьому екрану, це чергове термоядерне злиття. Ніякого фізичного контакту, прошу, але все одно спарування. Клік, вибух, і сестра приєднується до іншого Едґара. Теж прихильник целібату, здебільшого споріднена душа, але біологічний антипод, її чоловіча половинка, уже стільки років мертва. Чи він чекав, що таке станеться? Федерал-бульдог, Дж. Едґар Гувер, зневажений святий Закону, якого врешті-решт гіперпосиланням привело до сестри Едґар, — тепер єдиний коливний імпульс, частина закодованої інформації.
Насамкінець усе пов’язане.
Сестра і брат. Фантазія в кіберпросторі та спосіб побачити потойбіччя, врегулювати розбіжності, які мають менше спільного зі статтею, аніж із самою розбіжністю, усіма запрограмованими суперечками й конфліктами.
А кіберпростір — він у світі чи навпаки? Що вміщає що і чи можна мати певність?
У місячному молоці потоку даних виникає слово. Бачите, як на моніторі воно змінює вибухи на вежі й у повітрі, детонації надпотужних пристроїв, установлених на баржах чи звислих повітряних куль, змінює всеосяжні тексти на дисплеях, які супроводжують бомби. Єдине серафічне слово. Його можна дослідити одним кліком, простежуючи його походження, розвиток, найраніше використання, перехід між мовами, можна вивести слово на санскриті, грецькою, латиною, арабською, тисячею мов і діалектів, живих і мертвих, знайти цитати з літератури та піти за словом через тунельний підземний світ його предковічних коренів.
354
Еніветок — атол у Тихому океані (Маршаллові острови), де США в 1948–1958 роках проводили випробування ядерної зброї (близько 43). Лобнор — висохле солоне безстічне озеро в Китаї, яке КНР у 1964–1996 роках використовувала як ядерний полігон, зробивши там 45 випробовувань.
355
Муруроа — атол у південній частині Тихого океану, де в 1966–1996 роках Франція провела, за різними підрахунками, 175–181 випробовувань ядерної зброї.
356
«Браво» і «Ромео» — назви першого (1 березня) і шостого (15 квітня) ядерних випробовувань (загалом їх було 7) під час операції «Касл» (англ. «замок») 1954 року, проведеної на тихоокеанському атолі Бікіні (Маршаллові острови), який США використовували як ядерний полігон у 1946–1958 роках. «Касл Браво» став найпотужнішим ядерним випробовуванням Америки (15 мегатонн) і призвів до значного радіаційного зараження довкілля.
Операція «Ґрінгаус» (
Загалом упродовж 1945–1992 років США провели близько 1054 випробовувань ядерної зброї.
357
Термоядерна авіаційна бомба АН602 (відома також як «Цар-бомба», або «Іван»), розроблена в СРСР у 1950-х роках. Її випробовування відбулося 30 жовтня 1961 року над ядерним полігоном «Сухий Ніс» (острів Нова Земля). Найпотужніший вибуховий пристрій за всю історію людства, у різних документах є розбіжності щодо заміряної потужності, однак здебільшого вважають, що це було 58,6 мегатонн у тротиловому еквіваленті.