Біля даґауту «Джаєнтс» чотири чоловіки, що сидять у приватній ложі, яку їм обрав Лео, дивляться, як Робінсон із ляскотом теґає Томсона[21]. На три чверті вони із шоубіза — Френк Сінатра, Джекі Ґлісон[22] і Тутс Шор[23], випиваки з давніх часів, у компанії добре одягнутого чоловіка з бульдожою пикою, такого собі Дж. Едґара Гувера[24]. І що це федерал № 1 у країні робить серед цієї шушвалі? Ну, Едґар сидить у проході та, здається, йому тут нівроку, усміхається на грубі кпини, які безупинно котяться від естрадного співака до жартуна, а від того до ресторатора і назад. Він би охочіше був на іподромі, але й у такій компанії доволі безжурний, дарма яке місце зустрічі. Йому подобається бути поряд із кінокумирами та знаменитими спортсменами, поряд із майстрами-пліткарями, як-от Волтер Вінчелл[25], який сьогодні теж на матчі й сидить із керівництвом «Доджерз». Слава й утаємниченість — два полюси того самого захоплення, статичне потріскування світової хтивості, й Едґар реагує на людей, які мають доступ до цієї енергії. Він хоче бути їхнім дорогим і відданим другом, за умови, що їхні приховані життя зберігаються в його приватних картотеках, усі чутки зібрані й мають покажчики, а потайні факти стали реальними.
Ґлісон говорить:
— Кажу вам, довбні, сьогодні день «Доджерз». Відчуваю своїми бруклінськими кістьми.
— Якими кістьми? — перепитує Френк. — Вони зігнили від бухла.
Томсон обм’якає, втрачаючи міць і опір, і Робінсон просить паузу й іде з м’ячем до пітчерської гірки, по-голубиному вивертаючи ноги всередину, через що його шлях видається кривим.
— «Джаєнтс» доведеться найняти того карлика, як там його, якщо вони хочуть перемогти, бо їхня єдина надія — якийсь покруч природи, — каже Ґлісон. — Землетрус або карлик. І відколи тут не Каліфорнія, то моліться на ельфа у фланельці.
Френк каже:
— Вес-се-ло-о.
Едґара нервує тема розмови. Зріст для нього — дражливе питання, хоча він у безпечному середньому діапазоні. За останні роки він набрав ваги, і коли, одягаючись, бачить себе у дзеркалі — гладке тіло й голова Будди, то на нього дивиться опецькуватий чоловік. І саме це дурноляпи з преси подали як правду, нібито чоловік може забажати, щоб його фантомні страждання стали надбанням періодики. Але факт є фактом, й агентів вище середнього зросту навряд чи призначать у головне управління. І ще фактом є те, що карлик, про якого говорить його приятель Ґлісон, спортовець метр і дев’ять сантиметрів заввишки, який тижнів шість тому прийшов, щоб бити биткою в «Сент-Луїс Бравнз»[26], то був трюк, але й ще, на думку Едґара, провокація — цього парубка звали Едді Ґайдел[27], і якщо Ґлісон згадає ім’я, то блискавично поєднає Едді й Едґара, і потім жарти про коротуна літатимуть, як те горезвісне лайно, що потрапило на вентилятор. Ґлісон починав з образливо-комедійних виступів і так ніколи цього й не кинув — робить те задарма, для розваги, лишаючи по собі розбиті життя.
Тутс Шор каже:
— Ґлісоне, не треба все життя бути шлапаком. Це ж тільки один-нуль. «Джаєнтс» не для того провели тринадцять з половиною ігор, щоб продути в останній день. Це рік дива. Усім слів бракує для того, що сталося цьогоріч.
Брила обличчя і руки різника. Дивишся на Тутса і бачиш ветерана підпільних пивниць, натоптаного чоловіка із зализаним волоссям і парою вузеньких очей, які вмить ладні застережливо зблиснути. Колишній викидайло, який напідпитку виставляє безневинних людей із клубу.
Він говорить:
— Мейс — мужик.
А Френк каже:
— Сьогодні день Віллі. Він має вибухнути. Лео мені так по телефону сказав.
Ґлісон незле пародіює уривчасту британську вимову:
— Ви ж бо не кажете мені, що цей парубок, який ступає до калитки[28], збирається зробити щось надзвичайне.
Едґар, який ненавидить англійців, аж валиться вперед, сміючись саме тоді, коли Джекі, зачаївши дихання, кусає хот-дог і починає кашляти й задихатися, випльовуючи навсібіч кавальчики м’яса і хліба, балабушки, дрізки та чвирки-летунці.
Але саме невидимі форми життя найбільше засмучують Едґара, тож він відвертається від Ґлісона й затамовує подих. Він хоче поквапитися до вбиральні, облицьованої цинком кімнати з овалом недоторканого бруска мила, зі стрімким потоком гарячої води й рушником, наче лебединий пух, який ніхто до того не використовував. Але, звісно, нічого подібного поблизу немає. Просто ще більше бацил, усепроникне середовище патогенів, мікробів, плавкі колонії спірохет, які зливаються і відокремлюються, видовжуються, закручуються в спіраль і поглинають, цілі вагони зародкової та смертоносної речовини, яку викашлюють люди.
21
«Теґає», тобто «мітить» його, робить теґ-аут (англ.
23
Бернард «Тутс» Шор (1903–1977) — власник легендарного «Ресторану Тутса Шора» на Мангеттені, який полюбляли відвідувати тодішні кінозірки (Джуді Ґарленд, Мерілін Монро, Орсон Веллс тощо) та письменники (зокрема, Гемінґвей). Через несплату податків влада закрила ресторан 1971 року, і по тому колишню славу не вдалося відновити.
24
Джон Едґар Гувер (1895–1972) — американський державний діяч, обіймав посаду директора ФБР у 1924–1972 роках.
26
«Сент-Луїс Бравнз» (англ.
27
Едвард Карл Ґайдел (1925–1961) — найнижчий гравець за всю історію Американської бейсбольної ліги. Один раз вийшов на позицію бетера за «Сент-Луїс Бравнз» у їхній другій грі проти «Детройт Тайґерз» 19 серпня 1951 року.
28
Калитка (англ.