Браян зненацька прошепотів до мене, начебто я сам не помітив.
— Презервативи.
Саме так, презервативи, усе приміщення займали презервативи, на полицях сотні запобіжних засобів, чоловічих і жіночих, сперміциди, олії для тіла, латексні рукавички, силіконові змазки, книжки, посібники, відео, спеціальні стенди з новинками у вигляді здоровенних і дрібних членів, футболки, звісно, і бейсболки з логотипами презервативів.
— І це місце вигідно розташоване, ген-ген на новій цілині, — сказав він. — Я бачу, як місто-супутник виростає просто з цієї однієї крамниці, тисяча будівель, маю таке видіння, щось подібне на торговельно-презервативну точку з промінями-спицями. Подібно до середньовічного міста із фортецею в самому центрі.
— Фортеці будували на периферії.
— Іди в сраку. Здивуйся вже чи що. Тут є презики із персиковим смаком. І підлітки приходять сюди поспілкуватися, потинятися та поглянути, що до чого. Чекаю, коли Ал Гібблер[103] заспіває «Звільнену мелодію».
— Ал Гібблер був гарний.
— Гарний? Іди ти в сраку, гарний. Він був чудовий. Думаєш, Рей Чарлз сліпий? Ал Гібблер — ото сліпий. Відреагуй уже якось чи що.
Він повів мене проходом. Моя реакція була: «Поглянь на всі ці презервативи. Із пухирцями, зручні, рубчасті, надтонкі. Колись ми казали: “Не пхни голого”. Тобто одягни презик, бо вона залетить. А зараз уже є презики, що імітують голий член, перевірені електронікою, надійні й чутливі».
— Вони замінять кросівки, — сказав Браян. — Підлітки вбиватимуть одне одного через дорогі презервативи з овечої шкіри.
У тазах і банках для льодяників презервативи можна було придбати поштучно — бери хоч жменю. Одна панянка роздивлялася на вітрині поліуретановий жіночий презик із гнучкими кільцями на кінцях. Браян бачив її біля банкомату у своєму банку — вітаю, як справи, привіт, вітаю. Там були презервативи на палець і на все тіло та презервативи для орального сексу з м’ятним ароматом. Були й футляри для презервативів завбільшки з кишеню і презерватив, який можна носити, як капелюх.
Браян сказав:
— Мій брат усю молодість тягав у гаманці презик. Якось він мені, дванадцятирічному, його показав. Махнув гаманцем, а в ньому — оця зморшкувата річ, подібна на здутий пеніс, і, здається, я ніколи від того не оклигав. У той світ я ще був не готовий увійти. Я міг зрозуміти секс на тваринному рівні. Але це геть інше. Сам матеріал, пластична гума, на вигляд і на дотик, він змусив мене доторкнутися до презика, і сама природа й призначення цієї речі, навіть не знаю, щось чуже і тривожне. Сам по собі секс доволі важко сприйняти. А ото була технологія, у яку вони хотіли загорнути мій член. Латекс масового виробництва, який використовують для фарбування бойових кораблів.
— А ти був чутливим хлопчаком.
— Я був худорлявий і мовчазний, ледь схожий на людину. Ти ж був кремезним силачем і з таких, як ми, усе лайно вибивав.
— Таких дітлахів, як ти, у нас не було, — відповів я йому.
— Ти носив презик?
— У вшитій кишеньці джинсів.
— Коли мені виповнилося шістнадцять, уже так не робили.
— Так і зараз роблять, — сказав я.
— Я думаю, брат так і не використав той презерватив із гаманця. Коли він придбав машину, він поклав його в неї. У бардачок. Отоді, думаю, він його зрештою і мав використати.
Чоловік продовжував м’яко співати в мікрофон, під’єднаний до стереосистеми. Він накульгував до нас, штовхаючи кисневий балон на колесах, сивий чолов’яга, і трубки з резервуару тяглися до самого його носа. Балон був завбільшки зі звичайну таксу. Він співав тихо і скрипливо — чіткі фрази, завжди в такт, вайлувате завершення рядків, прісна пісня про прощальний лист, лише перероблена його поточеним голосом на форму самого життя, відчутну глибоко під шкірою.
Ми відійшли, даючи йому пройти.
Позаду виробів і прикладів їхнього використання ми помітили цілу індустрію яскравих описів. Дермашовк, космозмазка і резервуар на кінчику. Презервативи, запаковані, як римські монети, і презервативи в обкладинці сірникової книжки. Браян читав уголос написи на коробках. Нам пропонували природні тваринні мембрани й аромат жувальної гумки. Нам пропонували презервативи, що світилися в темряві, презервативи для попередніх пестощів, презервативи з графіті, яке розтягувалося від ерекції, літера перетворювалася на слово, а слово — на вислів. Він зімітував Черчилля — Ми натягнемо їх на ппяжі-бляжі. Тут пропонували презервативи-льодяники, чоловічі труси з мультяшними героями у формі презиків, що стояли дибки, невагомі й із головами-пипками, та ще й розмовляли сперміанською мовою.
103
Альберт «Ал» Гібблер (1915–2001) — сліпонароджений співак. Згадано його найбільший хіт 1955 року