Біля дверей стояла молода жінка з витатуйованим логотипом презервативів «Рамзес» на мочці.
— У моєї дитини подібне, — сказав Браян. — Тільки «Пепсі». Це я ще маю дякувати?
— Якої дитини?
— Такої дитини. Хіба не все одно?
Браян насторожився, коли мова пішла про родину. Він вдавав із себе батька, який звично скаржиться на дітей, бо вони тринькають гроші й легковажать пересторогами, кожен з нас так робить, це стає другою мовою, ці скарги, що легко засвоюють татки, тож Браян дуже пожвавлено виконував глузливі соло, проте він зачаїв у собі щось глибше і сумніше, відчуття, що вони його вороги, некеровані сили в його оселі, що готові висмоктати з нього всю самоповагу, пасербиця, донька й син, усі старшокласники, і ще дружина, яка, за його словами, у ватерпасі перебувала за декілька бульбашок від центру.
— І це не єдине, що вона зробила зі своїм тілом.
— Хто саме? — запитав я.
— Бріттані.
— Мені подобається Бріттані. Не ображай її.
— Не ображай її. Послухай-но, вона носить на руці пов’язку, не повіриш, — у них був День моделювання апартеїду в школі.
— Що воно таке?
— Саме те, про що і назва. Вони намагаються моделювати культуру апартеїду. Урок дітям. Вони всі носили пов’язки. У тебе золота пов’язка, якщо ти належиш до пригнобленого класу, червона, здається, якщо ти — військовий, і зелена, якщо ти — еліта. Бріттані зголосилася бути пригнобленою і тепер не знімає пов’язку. Офіційне моделювання тривало один день, але вона продовжує його вже кілька тижнів. Крім неї, цього більше ніхто не робить. Вона обмежила своє перебування в буфеті до десяти хвилин на день. Вона пересувається лише певними автобусами о певній годині. У класі вона сидить у призначеному місці.
— Як на це реагують інші діти?
— Її принижують і цураються.
Він склав долоні у формі телевізійного екрана, великі пальці горизонтально, вказівні вертикально, і поглянув на мене крізь цю рамку, скосивши очі до носа та висолопивши язика.
Ми востаннє пройшлися кімнатою. Хлопець із дівчиною на одному з муралів сиділи в кабінці, а перед ними стояло морозиво з сиропом і ложками з довгими ручками та вкриті інеєм склянки води, сценка не мала зачаровувати, проте її тональність була майже вірогідною, і все місце трохи скидалося на музей, де час стислий, а предмети розташовані відповідно до критерію еволюційного розвитку. Жінка співала баладу про каплицю в місячному сяйві, яка видалася мені знайомою, тож я обернувся, щоб поглянути, чи чоловік із кисневим балоном досі співає.
Браян купив пачку презервативів для свого сина Девіда, щось на кшталт «друзяка — друзяці», знак злагоди й довіри. Ми вийшли надвір і стояли на порожньому майданчику, він відкрив пачку і витяг один презик в обгортці з фольги. Обдивився. Він розсміявся, бризнувши слиною, сміхом, який зберігав для особливих випадків, наче врятований потопельник нерадо всміхається до свого рятувальника, — отак він поглянув на презик і розсміявся.
— Тоді всі розмовляли про ВЗ[104]. Тріпак — сама назва відлунює чимось рішучим. Тріпак.
— Сифон.
— Усі ці назви, одна гірша за іншу. Але я не міг виявити в презервативі захисний елемент. Може, через те, що на думку спадає інша назва.
— Гондон.
— Тож своїм нерозвинутим дванадцятирічним мозком я, можливо, відчував таємне життя в цьому предметі в братовому гаманці, цей гондон — як може бути безпечним те, що назвали гондоном?
— Ми — менеджери відходів, — сказав я йому. — Гондони — це те, із чим ми працюємо.
— Але яке ж презирство ми вкладаємо в це слово. Гидке слово. Так багато самоненависті.
— Не переймайся словами. Ти придбав презик для сина, бо важливо, щоб він ним скористався. Ненавиджу бути розсудливим.
Я знаю, що то невдячна справа — виявляти розсудливість перед кимось, хто має первісну недовіру.
— Твоя правда.
— Люди мають їх використовувати.
— Твоя правда, — сказав він. — Невдячна справа.
Він розгорнув презерватив і трусив ним, аж доки пипка-кінчик почав легко розгойдуватися на вітерці. Потім зім’яв його в кулаку і підніс до носа.
Він запитав:
— Чим він пахне? Занавіскою у ванній кімнаті? Чохлами в автівці чи абажуром лампи? Чи це запах тих величезних важучих валіз для одягу, куди ти складаєш речі, які ніколи не одягаєш?