Пілот Джеррі сказав:
— Треба, щоб вітер не змінювався. Тоді, думаю, ми все зробимо. Але нам має ой як пощастити.
Ми розсміялися. Ми легші за повітря, нам весело, і повітряна куля взагалі схожа на науковий витвір не більше, ніж імпровізована молитва. Джеррі облишив пальники та слідкував за пірометром, додаючи потрібну кількість жару, щоб компенсувати звичайне охолодження в оболонці. Це гра, величезна іграшка, із якою, як виявилося, ми тісно переплелися, і наші очі більшали від шаленого посвисту вогняного струменя.
Куля була смугасто-біла, і, коли Джеррі вказав на південь, ми зауважили дорогу й авто, що їхало за нами, допоміжний смугастий фургон, який тягнув невеликий відкритий причеп для транспортування кулі й кошика.
Хвиля полум’я, підйом після деякої затримки, і Меріан вигукує:
— Найкращий у житті подарунок на день народження.
— Та ти ще майже нічого не бачила, — сказав я.
Вона запитала:
— Як ти таке вигадав? Це те, чого я завжди бажала, сама того не знаючи. Або знала, але ніколи б не запланувала. Ти, певно, прочитав мої думки.
Потім вона додала:
— Я й гадки не мала, як мені потрібно було вирватися і знову побачити цей краєвид. Через роботу ніколи й угору глянути. Але я й не мріяла, що зможу побачити його звідси. Коли ти сказав о четвертій ранку, я подумала, про яке ж святкування йдеться.
— Тепер знаєш, — сказав я. — Але лише половину.
Ми притулилися одне до одного, я обійняв її, наші стегна притиснулися, і ми розгойдувались і кружляли, хоча й не обертались насправді, — кружляли всередині, де пришвидшено вирувала наша кров. Вільною рукою я тримався за залізну перемичку, частину жорсткої рами, що з’єднує кошик із несними канатами, і відчував у кулаці металеве дихання.
Десь хвилин за двадцять Джеррі торкнувся мого плеча і вказав на щось попереду, і я помітив перший сплеск сонячного сяйва на закрилках. Об’єкт почав наближатися з імли, тепер то був завершений ґратчастий прямокутник, ряди літаків, що з’явилися, як єдиний агрегат, складений з відповідних частин, сформоване мереживо розфарбованої сталі в монохромному оточенні.
Джеррі сказав:
— Якщо зараз повітряні сили не відстрелять наші дупи, то поволі гайнемо вище.
Саме це ми й зробили, досягши висоти 120 метрів. Я відчув, як Меріан вчепилася за підбитий край кошика, наче боязка роззява. Від того, що відкривалося очам, тремтіло серце: спалахи й звивання кольору, енергія землі — і вона потягла за светр і подивилася на мене.
Буцімто: де ми, що бачимо і хто це зробив?
Основні кольори стали менш агресивними, аніж видавалися раніше. Червоні відтінки стали приглушені через погоду, додаткову барву або тому, що фарби глибоко всоталися і це вправно зібрало їх у єдине ціле. Уздовж однієї з секцій фюзеляжів були акуратні скісниці, привабливо змішані сині, блякло-сині й майже сині. Прямокутник мав значний відтінок алювію[106], широку дугу сірувато- або гірчично-зеленого зі збуреннями сірого пензля, і воно вигиналося з південно-східного кутка вгору й аж за північний край, торкаючись майже третини авіації, і декілька літаків були повністю вкриті пігментом — рідиною, що циркулює проектом, задаючи темп, утримуючи суцільність поверхні.
Буцімто: о боже, Ніку, як тут отаке може бути, а я і не знала?
Напруга наших притиснутих тіл зросла через фізичний факт кольору, розфарбованого світла, що лилося на нас. Високо на лінії розділу палало сонце. Ми знизилися до шістдесяти метрів, і Джеррі знов увімкнув полум’я. Коли ми були майже над ними, проект постав унизу грубо і фронтально. Я вже міг роздивитися незафарбовані проміжки, мертві металеві смуги вздовж крил кількох літаків, вибілених перекисом, шолудивих і зранених, а також сліди трафаретних інструкцій безпеки, що проглядалися на одному фюзеляжі. Помітно, що це витвір ціною надзусиль. Проект втратив плавкість і став зернистішим, із товстим шаром фарби, розпорошеної із пульверизатора на нерівну поверхню. Я бачив, як важко це далося, десятки людей у спеці й пилюці, м'язи й легені. І я шукав очима білявку в сукні зі шлярками, намальовану на носовій частині фюзеляжу, і відчув шалене піднесення, коли помітив її, довготелесу і неретушовану, носове мистецтво, пін-ап, звичайне життя і щасливий знак, який оживлює проект.
106
Алювій — незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеня обкатаності й розмірів.