ГІҐІНС. Звичайно, зрозумів, дурненька. Ще п’ять хвилин тому ви були, наче камінь на моїй шиї. А зараз ви водночас і фортеця, й броненосець. Ви, я та Пікеринґ тепер не просто двоє чоловіків і одне дурнувате дівчисько. Ми тепер троє переконаних одинаків!
Повертається ПАНІ ГІҐІНС, одягнена для шлюбної церемонії. В манерах ЕЛІЗИ відразу з’являється вишукана неприступність.
ПАНІ ГІҐІНС. Елізо, екіпаж подано. Ви готові?
ЕЛІЗА. Так, готова. А професор не їде?
ПАНІ ГІҐІНС. Звичайно, ні. Адже він не вміє поводитись у церкві. Він щоразу критикує на весь голос вимову священика.
ЕЛІЗА. Значить, ми більше не побачимось, професоре. На все добре. (Рушає до дверей).
ПАНІ ГІҐІНС (підходить до сина). До побачення, любий.
ГІҐІНС. До побачення, мамо. (Він збирається поцілувати її, але раптом про щось згадує і гукає навздогін до ЕЛІЗИ). До речі, Елізо. Замовте по дорозі шинку і головку стилтонського сиру. І ще купіть мені, будь ласка, пару замшевих рукавичок восьмого розміру і краватку до нового костюма. Колір на ваш розсуд… (Його недбалий жвавий тон свідчить про те, що він таки невиправний).
ЕЛІЗА (з презирством). Восьмий розмір буде замалий, якщо ви збираєтеся робити вовняну підкладку. Що ж до краваток, то в шухляді вашого умивальника лежать три ще зовсім нові краватки. Ви самі їх туди поклали й забули про них. Полковник воліє не стилтонський, а глостерський сир. А ви однаково не помічаєте різниці. А про шинку я нагадала пані Пірс по телефону ще вранці. Не знаю, що б ви без мене робили! (Випливає з кімнати).
ПАНІ ГІҐІНС. Бачу, Генрі, ви розбестили дівчину. Якби вона не була так зацікавлена полковником Пікеринґом, я б навіть не знала, що про тебе з нею й подумати.
ГІҐІНС. Зацікавлена Пікеринґом?! Нонсенс! Вона мріє одружитися з Фреді! Ха-ха! Із Фреді! Фреді! Ха-ха! (Він вибухає сміхом — і на цьому п’єса завершується).
Післямова
Дальші події п’єси показувати на сцені немає потреби. Власне, не потрібно було б їх і оповідати, якби наша лінива уява не звикла покладатися на стандартний асортимент скрині з лахміттям, в якій Романтика тримає про запас щасливі розв’язки, аби потім застосовувати їх скрізь, де треба й не треба.
Історію Елізи Дулітл називають романтичною, бо описане перевтілення здається невірогідним. Та насправді такі метаморфози відбуваються із сотнями амбітних молодиць, відколи славетна Нел Ґвін[27] показала їм гідний приклад. Велика акторка почала свою кар’єру, продаючи апельсини у тому ж таки театрі, де згодом грала королев і причаровувала зі сцени королів. Дивно, але переважна більшість читачів вважає, що оскільки Еліза — головна героїня, то вона неодмінно має одружитися з головним героєм. Подібний висновок просто неприйнятний. По-перше, якщо грати п’єсу, виходячи з такого банального припущення, то скромна Елізина драма буде просто зіпсована. А по-друге, реальну розв’язку легко передбачить усякий, хто хоч трохи знається на людській природі загалом і жіночій інтуїції зокрема.
Коли Еліза заявляє, що не одружиться з Гіґінсом, навіть якби він її попросив, вона зовсім не кокетує: це рішення Еліза добре зважила.
Уявімо собі: незаміжню жінку зацікавив неодружений чоловік — і вона повністю потрапила під його вплив; він її навчає і зрештою стає для неї необхідним (так само, як Гіґінс для Елізи). Так ось: коли тільки в цієї жінки є характер, вона всерйоз замислиться, чи варто їй домагатися з ним шлюбу, адже будь-яка заповзята дівиця з легкістю затягне такого чоловіка під вівтар, бо йому цілком байдуже, з ким і коли одружитися. Тут рішення значною мірою залежить від того, чи вільна згадувана жінка у своєму виборі, що в свою чергу залежить від її віку та рівня забезпеченості. Якщо вона вже не першої молодості, та ще й невеликих достатків, то, звичайно ж, вона ладна вийти за будь-кого, хто зможе її забезпечити. Навіть за такого старого кавалера. Але в Елізиному віці вродлива дівчина ще не відчуває критичної невідкладності: вона має час і може перебирати. У цьому їй стає в пригоді інтуїція. Інтуїція підказує Елізі не йти за Гіґінса, але й не каже зовсім від нього відмовитися. Немає сумніву, що на все життя Гіґінс залишиться одним із найбільших її захоплень. Більше того, Елізине самолюбство зазнало б сильного удару, якби її місце зайняла інша. Однак Еліза певна, що такого не станеться, а тому не бачить потреби змінювати лінію поведінки, і не змінила б її, навіть якби Гіґінс не був на двадцять років старший за неї, що з погляду юності — значна різниця.
27
Нел Ґвін (1650–1687) — англійська актриса, коханка короля Карла Другого. Народилася в убогій родині на Друрі-Лейн.