Але це слово, ледве затріпотівши на межі свідомості, зникло, і зображення зникло також. Я знов опинився в Реальному Світі.
Захитався й мало не впав. Мені паморочилося в голові, пересохло в горлі, сперло подих.
Я поглянув на Статуї, що стояли на Стінах Вестибюля, і хрипко сказав їм:
— Мені потрібна вода. Принесіть мені трохи води.
Але то були лише Статуї, і вони не могли принести мені води. Вони могли лише дивитися на мене згори вниз зі Спокійною Шляхетністю.
Я…
ТРЕТІЙ ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОГО ДНЯ ДЕВ’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
16 знайшла спосіб досягти своєї темної мети та зробити мене божевільним! Я стер її останнє повідомлення, і що вийшло? Вона створила послання, якого я просто не міг стерти, не прочитавши!
Ви Метью Роуз Соренсен?
Я… — затнувся я. — Я…
Попервах я не міг просунутися далі.
Я… Я Любе Дитя Будинку.
Так.
Мені негайно стало спокійніше. А хіба є потреба в якомусь іншому визначенні? Не думаю. Мені блиснула ще одна думка.
Я Піранезі.
Але я знав, що насправді в це не вірю. Піранезі — не моє ім'я. (Я майже певен, що Піранезі — не моє ім’я.)
Одного разу я спитав Однодумця, чому він називає мене Піранезі.
Він дещо зніяковіло розсміявся. «А, це, — сказав він. — Ну, спершу то, либонь, був своєрідний жарт. Якось же треба тебе називати. А це тобі личить. Це ім’я пов’язане з лабіринтами. Ти ж не проти? Якщо тобі не подобається, я перестану».
«Я не проти, — відповів я. — Та й ти сам кажеш, якось же треба мене називати».
Я пишу ці слова, й Тиша Будинку неначе наелектризована очікуванням. Здається, ніби він чекає на щось надзвичайне.
Ви Метью Роуз Соренсен?
І як я міг відповісти на це запитання, гадки не маючи, хто такий Метью Роуз Соренсен? Може, варто пошукати Метью Роуза Соренсена в Покажчику?
Я пішов до Вісімнадцятої Північно-Західної Зали й добряче попив води. Вона була смачна й освіжала (якихось кілька годин тому вона була Хмарою). Я трохи перепочив. А тоді подався до Другої Північної Зали, де взяв Покажчик і Щоденники.
Ви Метью Роуз Соренсен?
Оскільки Метью Роуз Соренсен мав три імені, відшукати його в Покажчику було непросто. Спершу я шукав його під літерою «С». Нічого. Пошукав під літерою «Р». Знайшлися три записи.
Роуз Соренсен, Метью: публікації, 2006–2010, Щоденник № 21, стор. 6
Роуз Соренсен, Метью: публікації, 2011-12, Щоденник № 22, стор. 144—45
Роуз Соренсен, Метью, біографія для «Роздертого й осліпленого»: Щоденник № 22, стор. 200
Останній запис видавався вкрай перспективним.
Метью Роуз Соренсен — англієць; батько — наполовину данець, наполовину шотландець, мати з Ґани. Спершу вивчав математику, та його інтереси невдовзі змістилися (через філософію математики та історію ідей) до поточної сфери досліджень — трансгресивного мислення. Пише книжку про Лоуренса Арна-Сейлза, людину, що пішла проти науки, розуму та закону.
Мені видалося цікавим, що Метью Роуз Соренсен вірив, буцімто Лоуренс Арн-Сейлз заперечував Науку та Розум. У цьому він помилявся. Пророк був науковцем і прихильником Розуму. Я промовив у Порожнечу:
— Я з тобою не згоден.
Я намагався викликати Метью Роуза Соренсена, обманом змусити його показатися. Якщо він і справді якась забута частина мого «я», то він не схоче, щоб йому суперечили: він обстоюватиме свою позицію.
Проте це не спрацювало. Він не повстав із якогось тінистого закутка мого розуму. Він залишився порожнечею, тишею, відсутністю.
Я звернувся до інших двох записів.
Перший був просто списком.
«Саме нині, тут, нині, завше»[36]: п’єси Дж. Б. Прістлі про час[37], Tempus, том 6: 85—92
Прийняти/Потерпіти/Очорнити/Знищити: Як науковий світ ставиться до ідей аутсайдерів, Manchester University Press, 2008
Джерела аутсайдерської математики: Шрініваса Рамануджан і богиня[38], Інтелектуальна історія (щоквартальник), том 25: 204—238, Manchester University Press
Другий запис був аналогічним.
«Коливається, переливається»: Стівен Моффат, «Не кліпай» і теорії часу Дж. В. Данна, Журнал Життя, Всесвіту і Всього Іншого[39], том 64: 42—68, University of Minnesota Press
36
С. 154. «
37
…
38
С. 154.
39