— Ясфір слухає.
У слухавці почувся тріскучий голос американця. Вислухавши його, він кивнув головою.
— Так, звичайно. З величезним задоволенням. Нетерпляче буду чекати зустрічі з його екселенцією,— він поклав слухавку і почвалав назад, до своїх гостей.
— На мазі,— задоволено оголосив він.— Увечері зустрічаємося у нього на яхті.
— Це добре для вас,— сказав сухорлявий чорноволосий француз, що сидів на дивані.— Та це не вирішує наших проблем.
— П'єр має рацію,— сказав американець в яскраво розцяцькованій спортивній сорочці.— Мої контакти в Америці мають серйозніші проблеми.
Алі Ясфір повернувся до нього.
— Ми розуміємо і робимо все, щоб налагодити справу.
— У вас виходить це повільно,— сказав американець.— Нам доведеться вишукувати інших партнерів.
— Отуди к бісу! — вигукнув П'єр.— Тепер, коли переробні лабораторії запрацювали безперебійно.
— І немає нестатку в сировині! — докинув Алі.— Фермери постаралися. Врожай був хороший. І постачання йшло без перешкод. Мені здається, Тоні, що ми терпимо невдачу за невдачею через неполадки у вашій системі доставки товару. Дві великі партії з Франції перехоплено в Сполучених Штатах.
Обличчя американця скам'яніло.
— Прокол десь тут. Інакше ФБР ніколи б їх не виявило. Ми будемо шукати інший шлях ввозу до США.
— З Південної Америки,— сказав француз.
— Це не допоможе,— запевнив Тоні.— Ми зробили так минулого разу і товар спопашили. Якщо інформація витікає десь тут, то нам гаплик.
Алі зиркнув на француза.
— Копає хтось із вашої організації.
— Неможливо,— сказав француз.— Всяк чоловік, що працює на нас, перевірений і переперевірений.
— Можливо, у нас не буде вибору,— вів далі Алі.— Ми не можемо фінансувати ваші операції, коли товар не попадає на ринок.
Француз деякий час сидів мовчки, розмірковував.
— Давайте без спішки,— сказав він нарешті.— На цьому тижні ми відправляємо товар. Давайте подивимося, що з того вийде.
Алі Ясфір поглянув на американця. Американець кивнув. Алі обернувся до француза.
— D'accord[5], П'єре. Почекаємо, побачимо.
Після того як француз пішов, Тоні глянув на Алі.
— Що ви на це скажете?
Алі знизав плечима.
— Не знаю що і думати.
— Може, продає нас він,— сказав Тоні.— Товар все ще доходить до Західного узбережжя. Тамтешній банді ми сплачуємо рівно стільки, скільки нам потрібно, щоб триматися в сідлі.
— Їхній товар поступає з Індокитаю? — спитав Алі.
Тоні кивнув.
— І дешевше нашого.
Алі похитав головою.
— І на те є причина. Наші ціни були б нижчими теж, якби нас фінансувало ЦРУ.
— Це тільки частина клопоту,— сказав Тоні.— Гарячим товаром в Штатах являється марафет. А у нас тут якраз слабинка.
— Ми зважуємо цю справу,— сказав Алі.— У мене в Боготі є контакти і наступного тижня я туди полечу.
— Хлопці радо зустрінуть цю вість. Ми б воліли підтримувати ділові контакти з вами, аніж шукати нових партнерів.
Алі звівся на ноги. Зустріч завершена.
— Ми ще довго будемо вершити справи разом,— він провів американця до дверей. Вони потисли руки.— Зустрінемося в Нью-Йорку на початку наступного місяця.
— Сподіваюся, що до того часу справи підуть на лад.
— Впевнений, що так і буде,— відказав Алі.
Він зачинив за чоловіком двері, защепнув їх і ланцюжок вставив у паз. Від дверей попрямував до ванної, де ретельно помив руки і витер їх рушником. По тому він підійшов до дверей спальні і легенько постукав.
Двері відчинилися, і на порозі постала дівчина. Оливкова шкіра, темні очі і довге чорне волосся здавалися несумісними з її сучасними потертими джинсами та сорочкою «сан тропез».
— Зустріч завершилася? — спитала вона.
Він кивнув.
— Може, вип'єш чогось холодного?
— А кока у вас є?
— Авжеж,— відповів він, пішов до кухні і приніс з холодильника кока-колу. Налив у склянку і подав їй.
Вона жадібно випила.
— Коли ми вилітаємо? — спитала вона.
— У нас зарезервовані місця на рейс до Бейрута на завтра,— відповів він.— Та може бути затримка.
Вона питально подивилася на нього. Він витримав її здивований погляд.
— Сьогодні я зустрічаюся з твоїм батьком.
В її очах відбився переляк.
— Ти мене не викажеш? — вона поставила склянку.— Мені пообіцяли, що він нічого не знатиме. В іншому разі я б не втекла зі школи у Швейцарії.
— Та йдеться зовсім не про тебе,— запевнив він.— Твій батько нічого не підозрює. Нам треба заладнати з ним деякі справи.