— Bon soir[14],— обізвався вищий матрос.
— Bon soir,— відповіла вона, уважно обдивляючись катер «Ріва». То був великий катер з радіотелефоном та стереоустаткуванням. Лейла анітрішечки не сумнівалася, що він належить її батькові. Він був ласий на американські цяцьки.
— Сьогодні без роботи? — насмішкувато спитав нижчий матрос по-французькому.
Вона зігнорувала його. Вищий засміявся.
— Спускайся до нас,— сказав він.— Ми заплатимо тобі по десять франків за палку.
Вона втупила в нього очі.
— В чому справа? — уїдливо спитала вона, киваючи в бік яхти.— Дівчатка там для вас не по кишені?
Вищий матрос пустив її запитання повз вуха.
— По двадцять франків. Це наша остання пропозиція.
Почувши це, вона всміхнулася.
— Я дам вам даром, якщо ви прокатаєте мене туди.
Матроси перезирнулися, потім подивилися на неї.
— Цього ми не можемо зробити,— сказав вищий.
— Боїтеся, що втратите роботу? — шпигнула вона.— Те, що там діється, має таку вагу?
— Там святкують день народження дружини нашого патрона, шейха Аль Фея,— пояснив нижчий.
Щоб піддражнити їх, вона розстебнула ґудзики своєї джинсової куртки, поли її розійшлися. Вона підняла долонями свої повні груди і виставила їх, щоб матросам було видніше.
— Regardez ces tetons[15],— мовила вона. Чи не хотіли б ви припасти вустами до однієї з цих красунь?
Вони з сумом похитали головами.
— Двадцять п'ять франків,— нарешті спромігся вищий.
— Шкода,— сказала вона і спритно застебнула ґудзики.— У вас була можливість,— кинула, відвертаючись.
— Завтра,— гукнув їй вищий,— приходь до старого порту, отоді ми і покатаємо тебе.
— Завтра мене тут уже не буде.
— Зачекай! — гукнув їй вищий. Він щось швидко сказав напарникові так, щоб вона не чула, потім повернувся до неї.— Гаразд. Їдемо туди, об'їжджаємо яхту і назад, згода?
— Згода,— вона спустилася на найнижчу приступку, а вищий матрос стрибнув у катер. Гуркіт двигуна заповнив ніч. Нижчий матрос спробував був подати їй руку, коли вона спускалася в катер, та вона ступила на палубу без його допомоги, пішла на бак і сіла там.
Нижчий матрос відчепив швартов і стрибнув у катер. Потім він повернувся до неї і сказав:
— Краще пройди вперед, там, ззаду, ти промокнеш від бризок.
Вона всміхнулася йому.
— Я не боюся,— сказала вона.— Я люблю воду.
Коли «Ріва» почав набирати швидкість, він підійшов до неї, сів поруч, обійняв і відстебнув два верхні ґудзики на її блузці. Мозолиста рука грубо стиснула її груди.
— Magnifique,— сказав він.— Epatant[16].
— Чому ти так поспішаєш? — запитала вона.— Часу в нас удосталь.
Він нахилився і припав жадібним ротом до соска. Його зуби впилися в її шкіру. Вона відштовхнула його.
— Зачекай,— кинула вона сердито.— Скінчиться прогулянка — тоді.
Він вирячився на неї, аж побагровіла пика.
Вона мило усміхнулася до нього.
— Я не надурю вас, не хвилюйтеся,— вона зняла свій жакет і віддала йому.— Візьми це як заставу.
Він стояв з жакетом в руках, придуркувато дивлячись на неї.
— Що за гру ти затіяла?
Не встигла вона відповісти, як задзижчав радіотелефон. Вищий матрос підняв слухавку. Звідти почувся сердитий голос. Не проронивши ні слова, матрос кинув її на важіль і оглянувся на них, повертаючи човна широкою дугою.
— Ми мусимо повернутися до пристані,— сказав він.— Капітан нам крашанки повідриває. Там на березі чекають люди, щоб дістатися до яхти.
— Отуди к бісу,— чортихнувся нижчий. Він тицьнув їй жакет.— Одягнися.
— Я ж казав тобі, що нам не слід цього робити,— сказав вищий.
— Merde![17] — лайнувся нижчий.
Лейла мовчки застебнула жакет. Вона поглянула на пристань, де стояло декілька чоловік, одягнених у вишукане вечірнє вбрання. Матрос вимкнув двигун, і катер став повільно прибиватися до причалу.
Низенький матрос, тримаючи в руках швартов, вправно скочив на причал і зачепив його за кнехти. Високий матрос залишився в катері.
На причалі стояли два чоловіки та дві жінки, які з цікавістю розглядали її, коли вона виходила з катера. Вона вийшла на верхню приступку причалу і обернулася. Нижчий матрос з підкресленою увагою допомагав дамам зійти на «Ріву». Раптом він підняв голову і зиркнув на неї.
— C'est la vie[18]? — кинула вона згори, всміхаючись йому.