— Сьогодні погана погода, нічого не видно через хмари; а от коли сонячно, то краєвид тут просто неймовірний. Ми з чоловіком приходимо сюди, щоб помедитувати, проводимо курси з йоги та тайцзіцюань[16], однак якщо тобі кортить розім’яти трішки ноги...
Джованні дивився на неї широко розплющеними очима.
— Яка гарна ця кімната! — вигукнув. — Таке враження, ніби стоїш серед дерев!
У кутку висів гонг, а ще — численні металеві чаші різного розміру; кімнату наповнював запах ладану і сандала.
— Можеш залишитися тут на деякий час, а я спущуся, щоб поговорити з твоїм татом. Почувайся як удома.
Джованні вже почав робити паси. Іроко спостерігала, як він легко зробив перше коло, ніби вивчаючи розміри приміщення і призвичаюючись до нього. Він рухався з неймовірною грацією, нагадуючи ельфа чи метелика. Подумала про дітей, яких у неї ніколи не буде; та це, мабуть, і на краще. Яке майбутнє чекало б на них? У якому страшному світі довелось би їм жити? Гектор тим часом теж зійшов нагору, зацікавившись.
— Здається, у хлопчини талант, — зауважила Іроко.
— Не знаю, але коли він танцює, то завжди щасливий. Так було з ним із самого малечку. Я розчулююся щоразу, коли дивлюся на нього, і плачу на всіх його виступах.
— Добре, — промовила Іроко, повернувшись думками до нагальних проблем, — спробуємо поїхати на північ. Біда в тому, що у нас небагато бензину, а заправитися у цей час, мабуть, нелегко. Я хочу заїхати до черниць, якщо ви не заперечуєте, вони, можливо, зможуть нам допомогти. Вони — автаркічні[17], у них купа ресурсів, як у Середньовіччі.
Сюзанна, схоже, була не в гуморі, з самого ранку не зронила ні слова.
— Все добре? — запитав її Гектор.
— Мені цей дощ уже геть набрид, — відповіла дівчина. — Коли він нарешті припиниться?! До того ж я хвилююся за Ове, за маму, за дідуся з бабусею, за цілий світ! Мені всю ніч снилося, ніби я намагалася набрати номер на цьому клятому мобільному, а в мене нічого не виходило... це було так страшно!.. і зрештою я викинула його в глибочезний колодязь, все прислухалася, щоб почути, як він упаде на дно, і нічого не чула... чекала, чекала і не чула... то була страшна тиша!..
— Так, золотко, ти маєш рацію, ми всі дуже хвилюємося, — відповів Гектор, усвідомлюючи, що не може сказати їй нічого, щоб заспокоїти, тому що в усьому, що відбувалося, не було нічого втішного.
Іроко поспішила йому на допомогу:
— Зараз спробуємо зателефонувати твоїй мамі й Ове, а потім вирушимо в дорогу, спробуємо принаймні зрозуміти, чи є можливість перетнути річку. Знаєш, Сюзі-сан, коли сталася катастрофа на Фукусімі, я почувалася так, як оце ти зараз. Усе здавалося мені таким безглуздим, і якби не мій чоловік, я б залишилася там, щоб померти. Тільки згодом я зрозуміла: щоб допомогти моєму народові, мені треба поїхати звідти. Не знаю навіть, навіщо я тобі все це розповідаю...
Уперше за весь час Гектор відчув пробоїну, слабину в броні Іроко, через яку сочився страх, але цей факт тільки збільшив його захоплення нею.
— Що найбільше лякає мене в атомних електростанціях, — додала Іроко, — так це те, що їх експлуатація ґрунтується на умові бездоганної роботи. Однак у світі немає нічого такого, що завжди діє бездоганно, навіть дерева, скелі, усе живе, що існує на Землі, не виключає фактора несподіванки, непередбачених ускладнень, зовнішнього впливу, помилок та хиб. Якби на планеті не залишилося жодної людини, всі ті атомні електростанції вибухнули б протягом десяти днів, спричинивши шкоду екосистемі на десятки, сотні років. Ось яку спадщину залишаємо ми своїй матінці-Землі після себе.
Згори сходами до них уже біг Джованні.
— Я придумав нову хореографію, — повідомив, ледве стримуючи хвилювання, — Пандорі дуже сподобалося, чи не так?
Собачка кивнула.
— А нам покажеш? — запитала Сюзанна.
— Ні, я ще не готовий.
— Ой, наш танцюрист великого балету, схоже, кирпу дере, — промовила сестра, закотивши очі під лоба.
— От тобі вже точно нічого не покажу, дурепо!
— Ну, годі вам, дітвора, — втрутився Гектор, не давши часу Сюзанні відповісти. — Гадаю, нам пора вирушати. Одягайте куртки і взувайтеся.
— Знаєш, Джованні, — сказала Іроко, — я із задоволенням подивлюся твою хореографію, коли ти будеш готовий. Я люблю балет. Як на мене, це один із найвитонченіших видів мистецтва.
Він легенько вклонився — бачив, як це робили артисти в театрі.
Усі четверо сіли в пікап, Джованні з собачам позаду в кузові, і рушили по дорозі, що огинала ліс у північному напрямку.
16
Тайцзіцюань — буквально «Велика межа кулака», або «Кулак великої межі», китайське внутрішнє бойове мистецтво, один з видів ушу. Популярне як оздоровча гімнастика. Інші варіанти написання назви: «тай чи», «тай-цзи», «тай-цзи цюань», «тайцзичуань».
17
Автаркія (від грецького «самовдоволення») — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків та стоїків. В економіці — економічна незалежність країни, що позбавляє необхідності ввезення найважливіших продуктів споживання. Термін «автаркія» часто вживається в розумінні прагнення до відособлення, схильності до вузького намісництва.