Выбрать главу

Джейк ледь помітно всміхнувся.

— Може, сходимо на танці? — запропонувала Наташа.

— Можеш приходити скільки захочеш, — сказав Марк. — Наша група саме для цього й існує.

Мої друзі. Блазнювата компанія. Але ж усі друзі такі, правда?

Паста орек’єте al dente[51], кедрові горішки, базилік, домашні помідори, оливки, тунець та сир пармезан — я приготувала салат із пастою за рецептом, який Лілі продиктувала по телефону. Сам же рецепт вона взяла в бабусі.

— Хороша їжа для хворих, — прокричала Каміла десь іздалеку. — Легко перетравлюється, якщо людина довго лежить.

— Краще б ти просто щось купила в кафе з собою, — пробурмотіла Лілі. — Нещасний і так достатньо страждав. Хоча тобі він, здається, більше подобається, коли лежить, еге ж?

Увечері я йшла коридором лікарні, гордо несучи в руках контейнер із домашньою їжею. Приготувала я все напередодні ввечері і так цим пишалася, що навіть сподівалася, що мене хтось спинить і спитає, що в мене там таке. «Так, мій чоловік одужує після операції, і я щодня приношу йому їжу. Ну, просто всілякі смаколики, які б йому сподобалися. До речі, ось ці помідори я сама виростила».

Семові рани вже почали загоюватись, як і внутрішні ушкодження. Він почав намагатися вставати, бурчав через те, що застряг у лікарні, хвилювався про своїх курчат, хоча ми з Джейком та Донною склали розклад та вправно про них піклувалися.

Лікарі вважали, що Семові доведеться залишитись у лікарні на два чи три тижні, якщо він виконуватиме всі рекомендації. З огляду на серйозність поранень, йому взагалі пощастило. Я все частіше чула всі ці балачки на кшталт «іще сантиметр туди — і…» — доводилося щось наспівувати собі в голові, щоб не чути цього.

Я підійшла до його палати, обробила руки антибактеріальною піною та штовхнула двері стегном.

— Добрий вечір, — почулося від медсестри, — щось ви пізно сьогодні.

— Ходила на збори.

— Його мама щойно пішла. Приносила неймовірно смачний домашній стейк та пивний пиріг. Пахне на весь коридор — ми тут усі слину ковтаємо.

— О, ну це чудово. — Руки з контейнером опустилися.

— У нього чудовий апетит. Лікар зайде за півгодини.

Я хотіла вже заховати той контейнер у сумку, коли раптом подзвонив телефон. Я притисла його плечем та почала боротися з застібкою на сумці.

— Луїзо?

— Так, я слухаю.

— Це Леонард Гопнік.

Мені знадобилося секунди дві, щоб усвідомити, хто телефонує. Я хотіла щось сказати, та мені заціпило, і я почала роззиратися навколо, наче сподівалася його тут побачити.

— Містере Гопнік? — зрештою мовила я.

— Я отримав ваш е-мейл.

— Добре. — Я поставила контейнер на стілець.

— Цікавий лист. Зізнаюся, мене здивувало, що ви відмовилися від моєї пропозиції. І Натана також. Вам наче підходила ця робота.

— Містере Гопнік, як я й писала, я правда хотіла у вас працювати, але… певні обставини… змінилися.

— Тобто зараз із дівчиною все добре?

— О, Лілі? Так, вона в школі. І щаслива з родиною. Зі своєю новою родиною. У неї був… непростий період.

— Ви поставилися до цього дуже серйозно.

— Я не кидаю людей у біді.

Запанувала тиша. Я вийшла у коридор до вікна — унизу на стоянці якийсь позашляховик намагався впхатись у крихітне місце. Він усе совався то вперед, то назад — хоча було відразу зрозуміло, що він туди не влізе.

— Ось у чому справа, Луїзо. Людина, яку я взяв… моя дружина чомусь не ладнає з нею. Їм некомфортно з якоїсь причини. Тому за взаємною згодою в кінці цього місяця ми розриваємо договір. Так що я знову маю проблему.

Я уважно слухала.

— Я б хотів запропонувати цю роботу вам. Але я не люблю, коли змінюють думку. Особливо коли це стосується близьких мені людей. Так що я дзвоню для того, щоб зрозуміти, чого дійсно ви хочете.

— О, я дійсно дуже хотіла…

Мені на плече лягла рука. Я розвернулася — за мною стояв Сем, спираючись на стіну.

— Я… е…

— Ви отримали іншу пропозицію?

— Я отримала підвищення.

— Це робота, на якій ви хочете лишитися?

Сем уважно дивився мені в обличчя.

— Ну, не те щоб… Але…

— Вочевидь, вам треба це обдумати. Добре. Звісно, я розумію, що мій дзвінок застав вас зненацька. Але, беручи до уваги ваш лист, якщо вас цікавить моя пропозиція, то вона й досі актуальна. Умови ті самі. Починайте якомога швидше. Якщо ви впевнені, що хочете саме цього. Як думаєте, ви зможете дати мені відповідь за два дні?

вернуться

51

Ступінь готовності макаронних виробів, коли вони ще не зовсім м’які.