Работорговець уклонився і вказав кийком на вишикуваних рабів.
— Найдешевший товар, — повідомив він без прикрас. Пишномовні слова тут прозвучали б безглуздо.
— Якась жалюгідна потолоч, — сказав миловидий раб, зморщивши ніс від смороду.
Його кремезного супутника це не відлякало. М’язистою рукою він обхопив раба за плечі й притягнув до себе, а тоді тихо промовив по- галінейськи:
— Нам потрібні веслярі, а не королі.
Цією мовою розмовляли в Саґенмарку й на островах, але Ярві вчився на міністра, і тому знав більшість мов Потрощеного моря.
— Капітанка не така дурна, Тріґґу, — відказав миловидий раб, нервово торкаючись нашийника. — А ну ж вона здогадається, що ми її дуримо…
— Скажемо, що кращих не було, — Тріґґові безпристрасні очі вивчали убоге зборисько. — А потім ти їй видаси нову пляшку і вона про все забуде. Чи тобі не потрібне срібло, Анкране?
— Знаєш, що потрібне, — Анкран скинув Тріґґову руку, ще більше скривився й почав витягати невільників із ряду, навіть не завдаючи собі клопоту їх оглянути. — Цей… цей… цей…
Його рука затрималася біля Ярві, а тоді стала віддалятися.
— Я вмію веслувати, сер, — це була найбільша брехня в житті Ярві. — Я був помічником рибалки.
Урешті-решт Анкран відібрав дев’ятьох. Серед них був сліпий тровенландець, якого батько продав, щоб не продавати корову, старий острів’янин із кривим хребтом і кульгавий ванстерець, який ледве стримував кашель, аж доки за нього не заплатили.
Ну і ще Ярві, законний король Ґеттландії.
Після затятого торгу Тріґґ і Анкран урешті погодилися на ціні з работорговцем. Блискуча струминка рубленого срібла[3] перетекла йому в пригорщу, трохи повернулося до капшука, а ось більшу частину покупці поділили між своїми кишенями й таким чином — як зрозумів Ярві — обікрали свою капітанку.
За його підрахунками, він коштував менше, ніж добра вівця.
Утім, скаржитися на ціну Ярві не збирався.
Одна родина
«Південний вітер», що стояв, перехнябившись, на причалі, викликав думки про що завгодно, тільки не про теплий подих вітерцю.
Порівняно зі швидкими й стрункими суднами ґеттландців, це була незграбна, черевата потвора, що сиділа глибоко у воді; із занедбаним дерев’яним корпусом, який густо обліпили зелені водорості й молюски-причепи, двома обрубками які правили за щогли, двадцятьма чотирма парами здоровенних весел, тупими носом і кормою, на яких горбилися надбудови з прорізями вікон.
— Ласкаво просимо до твого нового дому, — мовив Тріґґ, штовхаючи Ярві на трап поміж двома похмурими охоронцями.
На юті сиділа темношкіра дівчина й, гойдаючи одною ногою, спостерігала за новими рабами.
— Це найкраще, на що ви спромоглися? — запитала вона майже без акценту й легко зіскочила на палубу.
Вона теж мала невільницький нашийник, але зі скрученого дроту, а її ланцюг був довгий і легкий, частково намотаний на руку, наче прикраса, яку дівчина сама вирішила поносити. Отже, це рабиня у ще більшій ласці, ніж Анкран.
Вона зазирнула в рот кашливому ванстерцю й поцмокала язиком, потім потицяла пальцем у скривлений хребет шенда й невдоволено чмихнула.
— Капітанка не буде в захваті від цієї шушвалі.
— А де ж вона сама, наша преславна проводирка? — З Анкранового тону видавалося, що йому відомо де.
— Спить.
— П’яна?
Дівчина порозмірковувала над запитанням, злегка ворушачи губами, ніби підраховувала щось подумки.
— Не твереза.
Переймайся курсом, Сумаеле, — буркнув Тріґґ, штовхаючи Ярві та його товаришів по нещастю далі. — Веслярі — то моя турбота.
Коли Ярві човгав повз неї, Сумаель примружила темні очі й пильно глянула на нього. Верхня губа її була розрубана, і крізь щілину виднів трикутничок білих зубів. Ярві мимоволі замислився над тим, із якої південної країни вона родом і як потрапила сюди. Чи старша вона за нього, чи молодша, важко було сказати, адже волосся мала підстрижене коротко.
Раптом Сумаель блискавично схопила його за зап’ясток і викрутила так, що з подертого рукава показалася долоня.
— Цей має скалічену руку, — мовила без насмішки, лише стверджуючи факт, немовби помітила в стаді кульгаву корову. — Тільки два пальці, — Ярві силкувався висмикнути руку, але дівчина виявилася сильнішою, ніж він гадав. — Та й ті мають кепський вигляд.