— Перш ніж ви почнете, — озвалася Сумаель, — я хотіла б…
— Червонорота війна не чекає ні на кого!
Скіфр стрибнула вперед, а її зброя метнулась у випадах, блискавичних і смертельних, як укуси змії. Шпичка вертілася, звивалась, ухилялася й відбивала удари. Бранд не зміг навіть полічити, скількома могутніми ударами вони встигли обмінятися за ту мить, поки він вдихнув-видихнув. Вісьмома? Десятьма? Бійчині розійшлися так само раптово, як і зійшлися, і почали кружляти одна довкола одної: Шпичка, пригнувшись, скрадливою ходою петляла поміж колон, Скіфр із удавано невимушеним виглядом посувалася боком, недбало помахуючи зброєю.
— Оце так поєдинок, — широко всміхаючись, зауважив Рульф.
Фрор скривився, потираючи ребра.
— Авжеж, дивитися на це значно приємніше, ніж битися самому, це точно.
Насуплений Сумаелин супутник щось пробурмотів собі під ніс, і отець Ярві всміхнувся.
— Що він сказав? — пошепки запитав Бранд.
— Що дівчина неймовірна.
Бранд чмихнув.
— Це й дурню зрозуміло.
— Дуже добре, — казала тим часом Скіфр. — Але ти дарма чекаєш, що я розкриюся й дам тобі нагоду для атаки. Я нікому не даю таких подарунків.
— Тоді я розкрию тебе сама!
Шпичка кинулася вперед так стрімко, що Бранд мимоволі позадкував на крок. Топірець і меч засвистіли в повітрі, описуючи шалені кола, але Скіфр крутилася й виверталась, якимось дивом уникаючи Шпиччиної зброї.
— Будь ласка, — промовила Сумаель, цього разу голосніше. — Мені треба…
— На полі бою немає місця для ласки! — вигукнула Скіфр, знову кидаючись у шквальну атаку.
Зброя замиготіла, невловна для ока, дерево заторохтіло об дерево. Наставниця загнала Шпичку в куток подвір’я, але та пірнула під удар меча, що шкрябонув стіну, перекотилася, скочила на ноги й ударила навідліг. Скіфр охнула, незграбно відсахнувшись: Шпиччин меч розминувся на палець із кінчиком її носа.
Колл хихотнув, не ймучи віри побаченому. Отець Ярві гучно видихнув, очі його блищали. Рульф із недовірою похитав лисуватою головою.
— Зроду-віку такого не бачив.
— Чудово, — примруживши очі, похвалила Скіфр. — Я тішуся, що моя мудра наука не пішла намарне, — вона завертіла топірцем у пальцях так швидко, що він злився в суцільну невиразну пляму. — Справді чудово, але зараз ми побачимо…
— Зупиніться! — скрикнула Сумаель.
Усі різко обернулися до неї. На Брандів подив, вона опустилася на одне коліно й простерла руку, вказуючи на служницю.
— Перед вами Її Осяйна Величність Віаліна, Княгиня Денної ріки, Велика дука Напазу, Пострах альюків, Оборонниця Першограда й Тридцять П’ята Імператриця Півдня.
На якусь мить Бранд подумав, що це якийсь вигадливий жарт, а тоді побачив, як отець Ярві став на одне коліно, за ним — усі решта, і будь-який натяк на веселощі швидко звітрився.
— О боги, — прошепотів він і впав на коліно так поспішно, що боляче вдарився об бруківку.
— Пробачте, — прохрипіла Шпичка, кваплячись зробити те саме, що й усі.
Імператриця ступила вперед.
— Не варто вибачатися. Це було вельми цікаве видовище, — вона говорила їхньою мовою з сильним акцентом, але голос її був глибокий і сповнений упевненості.
— Ваша осяйна… — почав Ярві.
— Невже я справді сяю? — розсміялась імператриця щирим, приязним сміхом, що лунко розкотився по дворику. — Я воліла б, щоб ми з вами розмовляли навпрямець. У палаці мені майже нічого не кажуть прямо. Окрім Сумаелі, звісно.
— Як на мене, Сумаель іноді говорить аж надто прямо, — отець Ярві підвівся й обтріпав коліна. — Ваш візит — це велика честь для нас.
— Насамперед це честь для мене. Урешті-решт, ви пропливли пів світу, щоб побачитися зі мною, то невже я не можу пройти й пів милі від палацової брами, щоб порозмовляти з вами.
— Тоді я не марнуватиму вашого часу, імператрице, — міністр ступив крок до неї. — Ви орієнтуєтеся в політичній ситуації на теренах Потрощеного моря?
— Трохи. Дещо розповіла мені Сумаель.
Ярві ступив ще крок.
— Боюся, невдовзі Мати Війна може розпростерти свої криваві крила над усіма його берегами.
— І ви шукаєте моєї допомоги. Попри те, що ми молимося різним богам? Попри те, що моя тітка уклала союз із Верховним королем?
— Цей союз уклала вона, а не ви.
Імператриця склала руки на грудях і ступила вбік. Вона й міністр стали обережно кружляти одне довкола одного, достоту як хвилину тому це робили Шпичка і Скіфр.
— А навіщо мені входити у новий союз, із Ґеттландією?
— Щоб опинитися на стороні, яка переможе.