— Бувай здорова, моя голубко. Але насамперед — завжди будь напоготові.
Рука Скіфр метнулася вперед, але Шпичка спіймала її за зап’ясток. Рука, тремтячи, завмерла перед її обличчям, так і не ляснувши її.
Скіфр розпливлася в широкій усмішці.
— І завжди бий першою.
Знявши пов’язку, отець Ярві всміхнувся.
— Добре. Дуже добре, — він м’яко натиснув пальцем рану на щоці. — Гоїться як слід. І ти вже ходиш.
— Точніше сказати, заточуюсь, як п’яна.
— Тобі пощастило, Шпичко. І то неабияк.
— Авжеж пощастило. Не кожній дівчині прохромлюють кинджалом щоку.
— Та ще й хто! Вельможа благородної крові!
— Атож, боги мені всміхнулися.
— Він міг влучити в око. Або в шию, — міністр узявся обтирати їй обличчя фланелевою ганчіркою, що пахнула якимось гірким зіллям. — Загалом кажучи, я волів би бути радше пошрамованим, ніж мертвим. А ти хіба ні?
Шпичка запхнула язик у дірку від вибитого зуба й відчула солоний смак. Наразі їй ще важко було сприймати себе як щасливицю.
— Шрами дуже страшні? Скажи мені правду?
— Треба час, щоб рани зарубцювалися, але гадаю, що все буде добре. На лівій щоці лишиться зірочка, а на правій — стрілка. Мабуть, це якийсь знак. Скірф розтлумачила б його, вона знається на цьому ділі…
Шпичці не потрібна була Скіфр, щоб зазирнути у власне майбутнє.
— Я буду потворною, так?
— Мені траплялися люди і з гіршими каліцтвами, — Ярві показав зсохлу руку й потеліпав їй перед носом оцупком пальця. — Наступного разу намагайся уникнути клинка.
Вона чмихнула.
— Легше сказати, ніж зробити. Ти коли-небудь бився проти сімох?
Ярві викрутив ганчірку над горщиком, від якого йшла пара. Вода ледь-ледь порожевіла.
— Я й одного-то ніколи не міг подужати.
— А я бачила, як ти якось переміг у поєдинку.
Міністр завмер.
— Справді?
— Ще коли ти був королем. Ти тоді бився з Кеймдалем на бойовищі, — він витріщився на неї, чи не вперше заскочений зненацька. — Коли ти програв, то зажадав битися знову і послав замість себе материного Обраного Щита. Гурік кинув Кеймдаля обличчям у пісок від твого імені.
— Б’ються воїни, — пробурмотів Ярві. — Король наказує.
— Міністр теж.
Він узявся чимось мастити їй щоку, і рана запекла.
— Я пригадав тебе. Темноволоса дівчинка, що спостерігала за поєдинком.
— Ти вже тоді був хитромудрим.
— Я мусив бути таким.
— Наша подорож до Першограда виявилася успішнішою, ніж можна було сподіватися.
— Завдяки тобі, — він відмотав смужку бинта. — Ти досягла того, чого не зміг би жоден дипломат, і перетворила Південну Імперію на нашого союзника. Я майже задоволений, що не дав тебе каменувати. А ти отримала винагороду.
Ярві постукав пальцем по ельфійському браслеті, притлумлене сяйво якого просякало крізь тканину рукава.
— Я віддала б його, якби зуміла розстібнути.
— Скіфр каже, що його не можна зняти. Тож носи браслет із гордістю. Ти заслужила на нього. І не тільки на нього. Нехай я більше й не син своєї матері, але в мені й далі тече її кров. Я пам’ятаю свої борги, Шпичко. Так само як і ти пам’ятаєш свої.
— Останніми днями я мала багато часу на те, щоб понишпорити в пам’яті. І я пригадала собі Тровенландію.
— Ще один союз, на який ніхто не сподівався.
— Тобі на них щастить. Я міркувала про того чоловіка, що отруїв воду.
— Того, якого ти вбила?
Шпичка пильно глянула в його блідо-блакитні очі.
— То була твоя людина?
Обличчя отця Ярві не виявило ні подиву, ні підтвердження чи заперечення. Він спокійно бинтував їй голову так, наче Шпичка нічого й не казала.
— Знаючи запальну вдачу короля Фінна, — мовила вона далі, — хтось хитромудрий, кому вкрай потрібні союзники, міг підлаштувати таке.
Ярві обережно закріпив шпилькою кінець перев’язки.
— А якась необачна дівчина, справжня шпичка в дупі у всього світу, могла б устряти в цей план, ні про що не здогадуючись.
— Таке могло б статися.
— У тебе й самої є трохи мудрості, — отець Ярві сховав бинти й ніж до своєї торбини. — Але тобі слід знати, що хитромудрий чоловік ніколи не розкриває своїх задумів. Навіть друзям, — він поплескав її по плечу й підвівся. — «Бережи брехню так ретельно, як зерно взимку», — казала моя колишня наставниця. А тепер відпочивай.
— Отче Ярві!
Він обернувся на порозі, чорний силует на тлі яскравого прямокутника дверного отвору.