Утім, Еммі, саме через це для нас більше не існує злету. Решта відбувається за межами наших моніторів. Мія — найкращий цьому доказ. Я хочу бути щирим: спершу мене образило те, що Ви хотіли мене з нею звести. Моя перша з нею зустріч була радше актом спротиву Вам, Еммі. Проте я хутко зрозумів, у чому відмінність між Вами та нею. Еммі, Ви навіть не наважуєтеся описати мені своє піаніно, позаяк йому в моєму світі нічого робити. А Мія сидить на відстані півметра від мене за столиком і намотує на виделку спагеті з песто[7]. Коли вона повертає голову, я відчуваю порух повітря, що від цього виникає. Я можу її бачити, чути, відчувати на дотик і запах. Мія — реальність. Еммі — фантазія. Причому обидві мають свої переваги й недоліки.
Бажаю Вам приємного вечора.
Ваш Лео.
Тридцять хвилин потому
RE:
Моє піаніно чорного кольору, прямокутне, виготовлене майже повністю з дерева. Зверху виступає горизонтальна частина. Якщо підняти чорну заокруглену спереду кришку, побачиш клавіші, білі й чорні. Власне, я мала б знати напам’ять, скільки яких клавіш, але, на жаль, мушу спершу порахувати. Можна я пізніше повідомлю Вам кількість, Лео? Принаймні білі клавіші ширші, і їх більше. Коли я натискаю на клавішу, чути звук. Точно не знаю, звідки саме він долинає. Неможливо одночасно грати і спостерігати. Ще важливішим є тон. Коли я обираю клавішу ліворуч, тон радше буде низьким. Що ближча клавіша до правої частини, то вищий звук. Якщо натиснути багато разів на різні чорні клавіші, то звучить проста китайська мелодія, на кшталт далекосхідної дитячої пісеньки. Якщо хочете, щоб я розповіла більше про білі клавіші, дайте знати, Лео. Тепер начебто розповіла Вам найважливіше про своє піаніно. Так, я наважилася описати своє піаніно!
Віддана Вам Еммі.
П’ять хвилин потому
AW:
Це просто чудово, Еммі. Тепер, гадаю, можу уявити собі Ваше піаніно. Так, ось воно — просто перед моїми очима. А ось і Ви, Еммі, сидите та рахуєте клавіші. Дякую за це видовище!
Добраніч.
Годину потому
RE:
Привіт, Лео, це знову я. Мені не спиться. Насправді, навіть не знаю, що Вам сказати. Мені сумно. Я була переконана, що Мія зблизить нас. Та очевидно вона, навпаки, віддаляє нас одне від одного. Я навіть не можу за це на неї гніватися, позаяк уся ця затія — моя ідея. Буду з Вами відвертою: я лише хотіла, щоб Ви познайомилися, і аж ніяк не бажала, щоб «сходилися». Для мене Ви не були (і не є!) ніякою «ідеальною парою». Я була впевнена у Вас, Лео. Я вважала, що добре Вас знаю. Я й гадки не мала, що Ви в неї закохаєтеся. Безсумнівно, Мія приваблива, але вона майже цілковита протилежність мені. Вона спортивна, сильна, м’язиста, жиляста. У неї кожна родимка натренована. У неї, мабуть, волосся під пахвами з м’язової маси. Через грудну клітину не видно навіть грудей. Її шкіра, що виблискує на сонці, — цілий завод з переробки кокосової олії. Мія уособлює фітнес. Мабуть, навіть секс для неї — парне тренування м’язів тазу з положення лежачи та з перервами у вигляді відпочинку після оргазму. Вона створена для серфінгу, лікувального голодування, марафону в Нью-Йорку. Та вона не створена для Лео, так я думала, принаймні. Вас, Лео, я вважала іншим. Жадати Мію — означає нехтувати мною. Чи можете Ви усвідомити, як це мене пригнічує?
Десять хвилин потому
AW:
Хто каже, що я жадаю Мію? Хто каже, що вона жадає мене?
Дві хвилини потому
RE:
Отакої! Ви! Ви це кажете! Ще й як кажете! І як жахливо це звучить! Жахливіше, ніж у Вашому бридкому, відразливому ми-маємо-спочатку-з’ясувати-власні-почуття листі, це взагалі звучати не може. Ви кажете: «Ми чудово одне одного розуміємо в багатьох питаннях». Фффуууууу — такого я від Вас аж ніяк не чекала, Лео!
П’ять хвилин потому
AW:
Але ж це чистісінька правда! Ми чудово одне одного розуміємо в багатьох питаннях. Тут немає жодного слова брехні. Ми чудово розуміємо одне одного, до прикладу, у спільних поглядах, спостереженнях та оцінці Вашої персони, моя дорога Еммі Ротнер!