Передні ноги були значно коротші від задніх, тому тварина рухалася, високо піднявши свої крижі. Коли голова і ноги цієї тварини ховались у високій траві, вона нагадувала цілий горб, що досягав майже п’яти метрів у висоту. Масивний тулуб її був вкритий панцером із круглих пластинок, більших на спині та з боків, менших на крижах, ногах і череві. Тулуб закінчувався недовгим, але товстим хвостом, що служив підпорою для задньої частини тіла. Від кінця морди, що являла собою гострий дзьоб, до початку хвоста тварина мала близько восьми метрів.
— Ну й страховище, ну й страховище! — шепотів Громеко, розглядаючи, як і всі інші, незвичайну тварину, що повільно пересувалася, немов горб, понад берегом озера, пожираючи траву й кущі.
— Що це за звір? — запитав Папочкін.
— Це, певно, трицератопс, представник роду динозаврів, — відповів Каштанов, — до якого належали різні велетенські ящери.
— Так це плазун! Хіба були рогаті плазуни? — вигукнув Макшеєв.
— Загін динозаврів представляє дуже різноманітні форми як хижих, так і травоїдних ящерів, великих і дрібних, що жили, починаючи з тріасу і кінчаючи крейдою.
— Отже, ми вже опинилися в крейдяному[25] періоді! — вигукнув Папочкін. — І чим далі ми будемо пливти річкою, тим більше повинні зустрічати таких страховищ.
— Добре, якщо вони будуть такі ж смирні, як цей! — зауважив Громеко. — А наскочити на хижу тварину таких розмірів, щиро дякую! Розшматує раніше, ніж встигнеш вистрелити.
— Великі тварини звичайно вайлуваті! — відмовив Каштанов. — На мою думку, шабельні тигри далеко небезпечніші від цих велетнів.
— Треба було примусити його підняти голову, — сказав Папочкін, — або виманити на чистіше місце. Я вже зробив два знімки, але на обох не видно ніг і кінця морди.
— Чи не вистрелити в нього? — запропонував Макшеєв.
— Ні, він або злякається і втече, або кинеться на нас. Таке громаддя, мабуть, і розривна куля не швидко повалить з ніг.
— Пустімо на нього Генерала!
Собаку, що тремтів і гарчав, після довгих умовлянь і підштовхувань пощастило примусити напасти на страховище. Люто гавкаючи, Генерал кинувся в його бік, зупинившись все-таки на чималій віддалі. Але ефект нападу собаки був зовсім несподіваний. Страховище ринуло в озеро, розбризкуючи цілі потоки води, і зникло в скаламученій, мулкій пучині.
Всі розсміялися, побачивши цю ганебну втечу, а Генерал, гордий перемогою, підбіг до берега і почав шалено гавкати на каламутні хвилі, що розходилися колами. Через деякий час серед озера з’явилися два роги і комір ящера, який вистромив голову, щоб подихати, Папочкін, що тримав апарат напоготові, змушений був сфотографувати тільки голову, бо ящер, ковтнувши повітря і бачачи, що його дивні переслідувачі стоять на березі, знову занурився у воду.
На другому озері Генерал вигнав із густих заростів цілу зграю дивних птахів. Вони були завбільшки з доброго лебедя, але мали довше тіло, коротшу шию і дуже довгий і гострий дзьоб, усаджений гострими й дрібними зубами. Птахи прекрасно плавали й пірнали, ловлячи рибу. Одного з них пощастило підстрелити.
Розглянувши його, Каштанов вирішив, що це має бути гесперорніс, зубатий безкрилий птах крейдяного періоду, близький будовою тіла до сучасних пінгвінів. Крила його були в зачатковому стані і зовсім ховалися в м’якому, волосоподібному оперенні.
ПОЯС БОЛІТ І ОЗЕР
Після триденного плавання через країну сухих степів мандрівники досягли її південного краю, де рослинність одразу змінилася. Береги ріки вкрилися зеленими хащами хвойних дерев, сагових пальм[26] та папороті численних видів, здебільшого цілком нових, що досягали висоти людини. Високі зарості рослин, схожих на комиш, росли у воді понад берегом, а плоскі обмілини були вкриті хвощами заввишки в півтора метра і з поперечником більш як двадцять п’ять міліметрів. Із глибини заростів чулося безугавне стрекотання, а над водою кружляли дивні комахи. Вони були схожі на бабок, але розмах крил їх досягав майже сорока сантиметрів. Тіло їх, що відсвічувало металічним блиском, було завдовжки сантиметрів з двадцять; одні були золотисто-жовті, другі сталево-сірі, треті ізумрудно-зелені, четверті темно-голубі, п’яті вогнисто-червоні. В сонячному промінні вони пурхали, ширяли, ганялися одна за одною, і їх мелодійна тріскотнява нагадувала цокання кастаньєтами.
25
Крейдяний період визначався розвитком плазунів, що досягали гігантської величини, але вимерли в кінці цього періоду. А на початку його з'явилися перші примітивні ссавці - маленькі, миршаві тварини.
26
Сагові пальми - єдина родина з порядку цикадових у класі голонасінних, з деревами, схожими на пальми. У них дуже розвинена серцевина, багата на крохмаль, що дає саго. Сагові пальми ростуть в жаркому кліматі, де їх налічують 83 види. В минулі геологічні епохи вони в складі флори відігравали велику роль і з’явилися вже в кам’яновугільному періоді, а в юрському і крейдяному були характерні для флори. Сучасні пальми з’явилися в кінці крейдяного періоду.