— Вода гаряча, дух забиває!
Інші почали пробувати воду — хто рукою, хто ногою — і пересвідчилися, що зоолог каже правду.
Громеко вийняв кишеньковий термометр, єдиний уцілілий з інструментів експедиції завдяки тому, що він завжди брав його з собою. Занурений в озеро, він показав 40° за Цельсієм.
— Ну, це ще не так страшно! — сказав ботанік. — Сорок градусів Цельсія дорівнюють тридцяти двом градусам Реомюра, а це температура гарячої ванни, яку цілком можна витримати.
Але гаряча вода в жаркий день не могла освіжити, тому мандрівники обмежилися тільки тим, що помилися добре, використавши замість мила білий пухкий мул, який лежав товстим шаром на дні озера. Він був нагрітий ще більше, ніж вода, і справді ошпарював занурені в нього ноги, зате пінився, наче мило, і добре заміняв його.
— Ось ще несподіване багатство, що залишається без вжитку в цій країні чудес! — сказав Макшеєв, старанно натираючись мулом.
— Еге, спритні люди утворили б величезне підприємство. Цілюще мило з надр землі виліковує від усяких хвороб, починаючи від нежиті і кінчаючи раком, — приблизно так кричали б реклами, якими були б переповнені сторінки журналів, — сміявся Громеко; він іронічно ставився до всіх багатств, що розпалювали дух підприємливості в колишнього шукача золота.
— Коли вже говорити про багатства Плутонії, то не можна забувати й тваринного світу, — вигукнув Папочкін, який сушився на сонці після ванни. — Я б організував акціонерне товариство для вивозу всіх цих «живих скам’янілостей» та постачання ними зоологічних садів і музеїв усіх держав поверхні нашої планети. Таке товариство мало б величезний успіх, більший за ваші гірничопромислові підприємства, бо золото, мідь, залізо — все це є в достатній кількості і там, нагорі, а живих мамонтів, плезіозаврів, птеродактилів там немає.
— Мене цікавить це гаряче озеро, — сказав Громеко, — я вже раніш помітив, що вода в струмку теплувата, але думав, що вона нагрівається в голій долині з чорними скелями. Тепер ясно, що струмок дістає своє тепло з цього озера.
— Ми, безумовно, перебуваємо біля підніжжя старих вулканів, — пояснив Каштанов, — і в озеро виходять із нагрітих ще надр вулкана гарячі джерела.
— Треба обстежити це озеро навкруги і виявити ці джерела, — сказав зоолог.
— От ви і візьміться за це вдвох з Михайлом Гнатовичем, поки вариться вечеря, а ми підемо на розвідку до вулкана, — запропонував Каштанов.
Одягнувшись після «ванни», він і Макшеєв обійшли західний край озера, з якого витікав струмок, пробиваючись між наваленими чорними брилами, і почали підійматися на зовсім голі і вкриті чорним щебенем горби, що лежали біля підніжжя вулкана. Перейшовши через них, розвідувачі опинилися біля підніжжя першої великої гори, на крутому схилі якої можна було побачити потоки лави, що виливалася в різний час із кратера на вершині гори і застигала на поверхні то заокругленими хвилями, то хаотично нагромадженими одна на одну брилами.
Розглядаючи більш старі потоки, поверхня яких подекуди була жовта, червона і біла, Каштанов пояснив своєму супутникові, що тут є вохра, нашатир і сірка[33].
— Ну от і сірка, що нам так потрібна! Але тільки тут її небагато і збирати важко, а в кратері, сподіваюсь, знайдемо її більше.
Здираючись по брилах потоку, розвідувачі через годину досягли вершини гори. Вона була плоска, і в центрі її зяяла чорна прірва з майже вертикальними стінками.
— Ось і кратер, досить солідних розмірів.
— На нашу біду, зовсім неприступний.
— Обійдемо його навкруги, може знайдеться зручне місце для спуску.
Вершина гори теж складалася з застиглої брилової лави. З неї розгортався широкий вид в обидві сторони. На півночі біля підніжжя горбів лежало озеро в своїй зелено-чорній рамі. Воно мало форму майже правильного круга і, можливо, теж являло собою кратер ще більш старого вулкана. На схід і захід спадали величезні потоки лави, що поступово губилися у вигляді гряд і стін чорних скель на поверхні пустині. На півдні здіймалася трохи вища друга гора, очевидно головний конус вулкана, що заступала вид далі. З першою горою вона була з’єднана вузькою скелястою сідловиною.
Обійшовши кратер з заходу і пересвідчившись, що з цього боку спуститися в нього теж неможливо, розвідувачі пройшли сідловиною на другу гору. Її вершина мала теж глибокий кратер, але розірваний на південний схід великою виїмкою, від якої вниз по схилу йшов величезний потік лави, очевидно продукт останнього вибуху вулкана.
Ця виїмка у валі кратера давала змогу спуститися на його дно без особливого риску.
33
Нашатир - сполука аміаку з хлором у вигляді білої солі, яка при нагріванні звітрюється; зустрічається в розколинах лави і вулканів, виготовляється також штучно для застосування в медицині і техніці. Вохра - мінеральна фарба від жовтого кольору до буро-червоного; являє собою водний окис заліза в суміші з глиною і вапном.