-- Б'юсь об заклад, ми з вами зможемо виштовхати її звідти.
-- Не сумніваюся, -- каже Піт.
Френк простягає руку.
-- Френк Браун. Це моя дружина, Корін, а це мій батько, Дональд.
-- Піт Сміт, -- відповідає товстопикий.
-- Гелен Прентіс, --- каже рудоволосий.
Всі потиснули один одному руки. Дідусь бурмоче: "Хелло", але не приділяє їм уваги. Він дивиться на Біллі.
-- Мем, --- каже Гелен, --- чому б вам не сісти за кермо? А ми б з Пітом і вашим красенем чоловіком штовхали б, поки ви рулите.
-- О-о, ну я не знаю, -- каже Корін.
-- Я можу сісти, -- каже старий. -- Це моя машина. З далеких прадавніх часів. Раніше вони знали толк в машинах. -- Голос у нього надутий, і серце Біллі, яке злегка піднеслося, тепер впало.
Йому видалося, що дідусь дещо зрозумів про цих молодиків, але можливо йому здалося.
-- Старче, може досить спостерігати за процесом. Упевнений, благовірна Френка сама впорається. Я правий?
-- Я вважаю ... -- Корін замовкає.
Гелен показує їй великий палець.
-- Ну звичайно зможете! Діти -- в сторону разом зі своїм дідусем.
-- Він дідусь, -- каже Мері. -- А не старче.
Гелен посміхається.
-- Звичайно, -- каже він. -- Дідусь -- не бабуся.
Корін сідає за кермо "Б'юїку" і підсуває сидіння вперед. Біллі все думає про ногу, що стирчить з каламутної води в ямі. Ногу, у синьому кросівку.
Гелен і Піт займають позиції ліворуч і праворуч від корми автівки. Френк встає посередині.
-- Заводьте, місіс! -- кричить Гелен, і коли вона повертає ключ троє чоловіків нахиляються вперед, розставивши ноги і впершись руками в плоску задню частину універсалу.
-- Так! Додайте трохи газу! Не сильно, потихеньку!
Двигун набирає обертів. Дідусь нахиляється до Біллі. У нього як зазвичай, кисле дихання, але це дихання дідуся і Біллі не заперечує.
-- Що трапилося, хлопець?
-- Мертва леді, - прошепотів Біллі і тепер не зміг стримати сліз. -- Мертва леді в тій ямі.
-- Ще трохи! -- кричить товстий Піт. -- Штовхайте цей драндулет!
Корін додає ще газу і чоловіки штовхають. Задні колеса "Б'юїка" прокручуються, а потім вгризаються в землю. Універсал вискакує на дорогу.
-- Стоп, стоп, стоп! -- кричить Гелен.
У Біллі раптом виникає миттєве бажання, щоб його мати просто поїхала і залишила їх; щоб вона виявилася в безпеці. Але вона зупиняється, ставить "Б'юїк" на ручні гальма і виходить з машини, притискаючи рукою поділ сукні.
-- Гівно питання! -- вигукує Гелен. - Знову в строю і як новенька! Тільки ось у нас все ще є одна проблемка. Так, Піт?
-- Так точно, -- відповідає Піт. -- На нашій вантажівці спустило колесо і немає запаски. Напевно, наскочили на цвях, коли піднімалися. -- Він надуває свої неголені щоки, тепер спітнілі, і видає звук спущеною шини: пшшшшшш! Він поставив свою сумку на землю перед тим, як штовхати машину, а тепер піднімає її. І розстібає.
-- Дідько, -- говорить Френк. -- І немає запаски?
-- Хреново, так? -- каже Гелен.
-- Що ви там робили? -- запитує Корін. Вона не заглушила двигун "Б'юїку" і залишила двері відкритими. Глянула на чоловіка, який посміхається своєю широкою банкірською посмішкою, потім на двох своїх дітей. Дочка виглядає в порядку, але обличчя Біллі бліде, ніби з воску.
-- Вибралися на природу, -- відповідає Піт. Його рука зникає в сумці, яка була зовсім не для боулінгу.
-- Хм, -- хмикає Френк. -- Це ...
Він замовкає; ймовірно, не знає, що й сказати, і, здається, ніхто не знає, як знову почати розмову. Птахи щебечуть в гілках дерев. Цвіркуни стрекочуть у високій траві -- для них це весь світ, який вони знають. Семеро людей стоять неповним колом позаду працюючого на холостих обертах "Б'юїку". Френк і Корін обмінюються поглядом, як би запитуючи: що тут таке відбувається?
ДІДУСЬ ЗНАЄ. ВІН БАЧИВ ТАКИХ МОЛОДИКІВ У В'ЄТНАМІ. Їм би тільки поживитися чимось і швидше ушитися. Одного такого поставили до стінки і пристрелили свої ж, після згортання
Тет наступу (англ. the Tet Offensive ) -- цілковитої сраки, про яку онуки, для яких він занадто старий, ймовірно, ніколи не прочитають в своїх книгах з історії.
Тим часом Френк оживає, як заводна іграшка. Знову з'являється його посмішка "ваш-кредит-схвалений". Він дістає гаманець з задньої кишені.
-- Я б хотів відвезти вас в майстерню або ще куди, але у нас всі місця зайняті як ви бачите ...
-- Твоя місіс могла б сісти мені на коліна, -- каже Піт, посмикуючи бровами.
Френк вирішує не звертати на це уваги.
-- Але ось як ми зробимо: насамперед ми зупинимося і пошлемо кого-небудь сюди. А поки що: як на рахунок десятки? За допомогу.
Він відкриває свій гаманець. Гелен дуже спокійно забирає гаманець з його руки. Френк навіть не намагається зупинити його. Він просто продовжує дивитися широко розплющеними очима на руки, ніби все ще тримає гаманець. Ніби він все ще відчуває його вагу, але сам гаманець якимось чином став невидимим.