Команда Ресбака ретельно обшукала будинок, гараж та подвір’я. Жодного сліду зниклої дитини. Гараж Конті порожній, двері гаража прочинені навстіж навпроти виїзду. Сидячи на веранді за будинком, звісно, можна було нічого не помітити. Але навряд. Що звужує інтервал викрадення на п’ятнадцять хвилин, з 00:45 до 01:27 ночі.
— А ви в курсі, що у вас датчик руху не працює? — запитав Ресбак.
— Що? — каже чоловік, ошелешений.
— У вас на задніх дверях датчик руху — лампочка, що має загорятися, коли до них хтось наближається. Ви в курсі, що він не працює?
— Ні, — шепоче дружина.
Чоловік енергійно хитає головою.
— Ні, я… він працював, коли я приходив. А що з ним?
— Лампочку викрутили, — детектив Ресбак уважно дивиться на батьків. Замовкає на деякий час. — Це наводить мене на думку про те, що дитину забрали через задній вихід, віднесли в гараж, звідки виїхали, можливо, на машині, на доріжку. — Він чекає, але ні чоловік, ні жінка нічого не говорять. Він помічає, що дружина тремтить.
— Де ваша машина? — запитує Ресбак, нахиляючись уперед.
— Наша машина? — луною повторює Анна.
Розділ 3
Ресбак чекає на їхню відповідь. Вона відповідає першою.
— На вулиці.
— Ви паркуєтеся на вулиці, хоча у вас є гараж за будинком? — питає Ресбак.
— Усі так роблять. Так зручніше, ніж обходити по стежинці, особливо у зимовий час. Більшість людей отримують дозволи на паркування і просто лишають машини на вулиці.
— Зрозуміло, — каже Ресбак.
— А що? — запитує дружина. — Яке це має значення?
Ресбак пояснює:
— Може бути, що цим ви спростили задачу викрадачеві. Якщо гараж був порожній, а двері гаража відчинені, то було відносно легко завести туди машину й покласти в неї дитину, поки машину ніхто не бачить. Було б, очевидно, набагато складніше — і вже точно ризикованіше, — якби в гаражі вже була машина. Тоді викрадачу загрожувало б бути поміченим на доріжці з дитиною.
Ресбак помітив, що чоловік зблід іще на півтона, якщо можливо було збліднути ще сильніше. Його блідість стала вражаючою.
— Ми сподіваємося знайти сліди взуття і шин біля гаража, — додає Ресбак.
— Звучить так, наче це було сплановано заздалегідь, — каже мати.
— А ви думаєте, ні? — запитує Ресбак.
— Я… Я не знаю. Я думала, що Кору забрали тому, що вона лишилася вдома сама, що злочинець просто скористався можливістю. Ніби хтось схопив її в парку, коли я на мить відволіклася.
Ресбак киває, наче розмірковує над її точкою зору.
— Розумію, — каже він. — Наприклад, мати лишає дитину гратися в парку, а сама відходить по морозиво до кіоску. Дитину хапають, коли вона стоїть до неї спиною. Таке буває. — Він зробив паузу. — Але я впевнений, що ви бачите різницю.
Вона дивиться на нього скляними очима. Йому слід нагадувати собі, що в неї, напевне, шок. Він же бачить подібні речі регулярно: це його робота. Він дивиться на це аналітичним поглядом, позбавленим емоцій. У нього немає вибору, якщо він хоче розкрити справу. Він знайде цю дитину, живу чи мертву, та з’ясує, хто її забрав.
Він сухо каже матері:
— Різниця полягає в тому, що той, хто забрав дитину, знав, що вона в будинку сама.
Батьки перезирнулися між собою.
— Але цього ніхто не знав, — шепоче мати.
— Звісно, — додає Ресбак, — її могли забрати, і якби ви міцно спали поряд у спальні. Ми не можемо знати напевне.
Батькам простіше думати, що це сталося не тому, що вони лишили дитину без догляду. Що це могло статися й за інших обставин.
Ресбак питає:
— А ви завжди лишаєте двері гаража ось так відчиненими?
Чоловік відповідає:
— Інколи.
— І на ніч не замикаєте? Щоб вас не пограбували?
— Ми не тримаємо в гаражі нічого цінного, — каже чоловік.
— Якщо машина всередині, то ми зазвичай замикаємо двері, а так там майже нічого немає. Весь мій інструмент — у підвалі. Тут хороший район, але тут постійно вдираються в гаражі, то який сенс їх замикати?
Ресбак киває. Потім запитує:
— А яка у вас машина?
— «Ауді», — каже Марко. — А що?
— Хочу поглянути. Можна мені ключі? — запитує Ресбак. Марко з Анною спантеличено дивляться одне на одного. Тоді Марко встає, йде до приставного столика біля вхідних дверей та бере з вазочки пронизку з ключами. Він мовчки передає їх детективу та знов сідає на канапу.