– Про що ти, в біса, взагалі говориш?
– Якісь поліцейські в Лоуер-Слотері знайшли твого батька в садовому сараї.
– Як мій батько опинився в сараї?
– Ах, от у тому-то й запитання.
– Запитання на довбаний мільйон доларів. Хто я тобі така? Кріс Таррант[167]?
– Що? Хто? Ні. Не матюкайся. Хай там як, головне, любенька, що мене заарештовано. За підозрою в умисному вбивстві з обставинами, що обтяжують покарання. Тобі коли-небудь доводилось чути такий суцільний абсурд? У всякому разі, я дуже сумніваюся, що в них набереться достатньо доказів, щоб мене засудити, адже стільки часу минуло, та й черв’яки… Чесно кажучи, я майже забула про нього. У якомусь куточку свідомості очікувала, що він зник, ну, знаєш, біологічно розклався. Я взагалі-то телефоную, щоб сказати: приїдь і забери маленького Ернесто. Я залишила його з Ріккардо та Джузеппе, а це не найкраще…
– ЩО ЗА ЧОРТІВНЯ? МІЙ БАТЬКО МЕРТВИЙ?
Спершу Ніно, тепер тато.
– Ти приїдеш наглянути за дитиною?
– Ти його вбила?
– Алвіно. Дозволь мені внести ясність: це лише суд може вирішити.
– Я знала це. Знала. Ти його вбила.
Я об заклад готова побитися, що то не спадщина від бабусі – оті півмільйона, що були в мами в банку. Бабця не мала жодних грошей. То все було мого батька. Якщо існує у світі незаперечний мотив, то оце він.
– То дати тобі їхній номер? У мене є координати Ріккардо.
– Не треба мені номера Ріккардо. – Я не збираюся в няньки.
– Я попрохала б Доменіко, але він, здається, зник. Узагалі-то тепер, коли я вже з тобою говорю, любенька, в тебе є гроші? Мені десять тисяч потрібно лише для застави…
Зв’язок обривається. Нас роз’єднали. Я сідаю на ліжко в приголомшеному мовчанні. Падаю головою на подушку поряд із Ніно. Випускаю телефон із пальців. О Боже мій, моя мати – вбивця. Не знаю, чому я так дивуюся. А як я думала, звідки в мене це взялося? Ха. Це точно є в мене в генах. Узагалі-то в мені нічого особливого немає. Це просто одна-єдина молекула ДНК. Вона вбивця. Я вбивця. Усі вбивають усіх. Але різниця в тому, що я не збираюся ловитися. Я – наступне покоління. 2.0. Оновлена та покращена. Удосконалена.
Я оглядаю тіло Ніно, що безпомічно лежить на ліжку. З підлоги долинає запах блювотиння. Чутно, як крапає його кров – кап-кап-кап. Та він навіть не думав брати мене заміж. Як я могла бути такою наївною? Він проносив те кільце менш ніж годину. Я просто хотіла в це вірити. Він сам так сказав: увесь цей тиждень був перевіркою. Що ж, ти не пройшов моєї перевірки, гівнюк. А тепер я головна. Усе в моїх руках. Я бажала його смерті. Звичайно бажала. Я весь час це планувала. Не було в мене в голові жодного голосу жодної сестри. Що я, божевільна? Шизофренічка? То все говорила моя підсвідомість. Мій власний заплутаний внутрішній голос. Я знала, що мала робити. І знала, що мені потрібно…
Якщо хтось запитає про ту вибухівку, якщо хтось знайде це тіло, я скажу їм, що Ніно висмикнув кільце, а потім узяв мене в заручники. Це бездоганно. Я вбила його з метою самооборони. У мене не було вибору. І як думаєте, кому повірять? Дівчинці чи довбаному мертвому кілерові?
Якщо я змогла вбити цього безжального гангстера, якщо я змогла вбити кохання всього мого життя, то я ще міцніша, ніж думала. Я можу вбити кого завгодно.
Так. Так, я Алвіна Найтлі.
Тож Едові Форбсу варто боятися.
Що ж, гартуйте свої яйця, містере Форбс.
Тепер я йду до вас.
Подяки
«ПОГАНА» стала складним другим романом, але написання цієї книжки було справжнім задоволенням. Висловлюю найглибшу подяку за неймовірну підтримку таким людям: Паоло Еспозіто, Ліза Талеб, Річард Скіннер, Матильда Мак-Дональд, Джессіка Лік і команда «Майкл Джозеф», Майя Зів і команда «Даттон», Саймон Трювін, Анна Діксон і команда «Вільям Морріс Ентертейнмент», Тім Бонсор, Клодетт Бонсор, Лідія Рафлз, Феліція Йеп, Майкл Діас, Ілана Ліндсі, Гелен Аллен, Емма Вендор, Іссі Махмуд, Марія Джибу, Ясмін Вествуд-Алі, Девід Вествуд, Кріс Елвідж, Джонні Парізо та Майк Делука й «Майкл Де Лука Продакшн», Клое Еллін із «Юніверсал стьюдіоз», Сенья Андреєвіч-Баллок, Матильда Манро, Вікторія Леунґ, Шарлотта Мюррей, Андреа Васіліу, Ваня Мавродієва… Я впевнена, що є ще багато, багато інших, кого я забула, і за це прошу вибачення! Але я не змогла б написати цієї трилогії без вас. Ви робите можливим усе. З усією любов’ю, Клої ххх