Бармен киває.
– Sì, certo.
– Un altro whisky, – каже Ніно, штовхаючи стійкою порожній келих.
– Sì, синьйоре Ніно. Prego.
Ми витріщаємося одне на одного.
З нього буде телячий фарш, качиний паштет, довбаний конячий біфштекс.
«Клянуся в тім»[141].
Постривайте, от побачите.
Ніно ковтає залишки напою та голосно грюкає келихом. Я розглядаю його нігті з білими смугами, його криваво-червоний перстень із печаткою.
Ніно зітхає, потім обертається до мене.
– Що ж, – каже він, – я вражений.
– Справді?
– Так. Ти зрештою мене наздогнала.
Я вдивляюся в зморшки, що перетинають його чоло, глибокі та темні, як Великий каньйон. Намагаюся розгледіти якийсь вираз на його незворушному обличчі.
– О так, а чого б не бути враженим? Ти продовбався з моїм автомобілем. З моїми грошима. З моїм одягом. Я без трусиків залишилася майже на тиждень. Це неймовірно, що я тебе взагалі знайшла.
Я погладжую гранату в себе в кишені, воджу пальцем по сріблястому кільцю…
Ніно хитає головою. Витрушує з неї все. Як Тейлор Свіфт у тій своїй пісні. О Господи, я сумую за нею. Я їй писала в «Твіттері» по кілька разів (принаймні) щодня. Але тепер я в бігах і не можу цього робити. Сподіваюся, вона мене пам’ятатиме.
Він тягнеться до маслинки без кісточки на маленькому срібному блюдці, настромлює її на шпажку. У нього навіть рука не тремтить. Він прекрасний під таким кутом. Янгол світла. Вельзевул. Володар мух.
– Бетто, – каже він, – ти б те саме зробила. Якби тобі це першій спало на думку. – Так, що ж, чесно кажучи, це таки правда. Але, чорт забирай, не в цьому річ.
– Ні, не зробила б.
– Зробила б.
Я його на желе розмажу. Особливо якщо він іще раз назве мене Беттою. Чорти б тебе схопили. Я – Алві Найтлі. Алві Найтлі назавжди.
Він обертається та зазирає мені в очі, демонструючи, що не вірить у мою брехню.
Сподіваюся, він не помітив дротів у мене під одягом.
– Ваш «Малібу» з колою, signorina.
Бармен подає мій напій на чорній паперовій серветці. У коктейльному келиху з малесенькою парасолькою. Я беру коктейль та нюхаю його. Кокос. Кола. Гіркуватий лимон. Я надпиваю ковток крізь соломинку.
– Смачно, – кажу я. – Хочеш скуштувати? – не завадить до нього піддобритися.
– Un altro whisky, синьйоре Ніно, – каже бармен, подаючи йому напій. – Con i nostri complimenti[142].
Ніно киває та бере келих. Я дивлюся, як він ковтає: квадратна щелепа, кадик, коротка чорна щетина на шиї. Він тягнеться ще по одну маслину.
Він що, не розуміє, що от-от загине?
Це кінець, це його остання вечеря.
Якусь мить ми дивимося одне одному в очі. Він перший відводить погляд.
– Де моя валіза з моїми грошима? (Непогано це з’ясувати, перш ніж я його вб’ю.)
– Доменіко забрав. І автомобіль теж.
– Що? – Бути не може. Він бреше. – Грошей нема?
– Sì, – підтверджує він.
– Усіх?
Він киває.
Я його роздерти ладна.
– Ні, я в це не вірю.
Ніно обертається й дивиться на мене так, наче вперше побачив.
– Але… що ти з собою зробила?
Він хапає мене за руку, підтягає до себе, долонями обхоплює моє обличчя. Його губи такі близькі, що я майже відчуваю їхній смак. Я зазираю йому в очі. Він бере мене за підборіддя та хмуриться.
– Змінила форму носа, – кажу я.
– Раніше ти мені більше подобалася.
– Справді? – Що, бля? Він точно бреше.
– Бетто, тобі не слід було цього робити. Ти мені подобаєшся такою, як є.
Здається, я зачепила Ніно за живе, він майже ображений.
Такою, як є? Як Колін Ферт/містер Дарсі? Хто він, у біса, такий? Тімбаленд[143]?
– Я не для тебе це зробила, бевзю. Це моє майстерне маскування.
Він пестить мою щоку.
Мені байдуже, що він там думає. Хоча – постривайте хвилинку, – може, й не байдуже. Тепер, коли він торкається до мене, я справді його хочу. Я вже заводжуся, лише стоячи тут. Хочу затягти його просто в ліжко. Хочу, щоб на це кіно пускали лише найдоросліших дорослих. Я впевнена, що все, що він щойно сказав, – це фігня, але знаєте що? Він намагається.
Я хочу востаннє з ним трахнутися, перш ніж його мозок розлетиться навсібіч.
– Ти з кимось спала? – питає він. – Під час нашої перерви у стосунках?
– Для мене це не була перерва, – кажу я.
– А для мене була.
Що за хуйня? Тепер він Рос із «Друзів»?
– Ну, для мене таки не була. А ти з кимось спав? – питаю я.