Його мета накреслити лише загальний перебіг подій в Україні з червня по листопад 1919-го року, так би мовити, подати кістяк військових акцій з погляду вищого командування з тим, щоб потім уже командуючі групами, начальники дивізій та командири окремих частин докладніше, зі всілякими подробицями, подали акції своїх частин, відділів.
Тоді на підставі цього матеріялу з'явиться можливість списати докладно історію нашого війська.
На жаль, довелося приступити до праці підчас інтернування в Ланцуті, при обмежених матеріялах, і тому, а також і з інших причин, ця праця не може бути досить повною і докладною.
План праці
Головну увагу звернено на наш наступ на Україну з червня 1919-го року до відвороту за Збруч в листопаді того ж року. Власне з цього й треба було починати виклад цієї праці. Та зважаючи на те, що широкі кола нашого громадянства зовсім не знайомі з перипетіями збройної боротьби Українського народу, щоб похід 1919-го року було усвідомлено, я накреслив в найзагальніших рисах також перебіг подій в Україні з моменту повалення гетьмана до Тернопільської катастрофи. Всі матеріяли цього надзвичайно цікавого періоду боротьби Української Армії за незалежність лишилися в різних міцях в Україні і чекають на свого дослідника.
Всю працю розбито на чотири частини. До першого випуску ввійшло дві частини. Вони охоплюють: а) пятимісячну боротьбу війська Директорії перед Тернопільською катастрофою (організація нашої армії); б) прорив московсько-большевицького фронту нашою армією; в) контрнаступ большевиків; г) історичні тримісячні бої на Поділлі (Проскурівська операція). Висновки.
Третя частина: а) відворот Галицької Армії під натиском поляків за Збруч (на Поділля); б) організація. Вищого Штабу; в) властивості Української Наддніпрянської і Галицької Армії; г) операція соборних Армій на Київ-Одесу.
Четверта частина: а) боротьба знову на два фронти (війна з Денікіним і большевиками); б) несприяючі умови для боротьби (пошесті, голод), нарешті, два окремих шляхи і відворот за Збруч; в) вплив тилу на фронт (зокрема державна інспектура); г) загальні висновки.
Виконуючи свою працю, автор намагався бути обєктивним, безстороннім і правдиво описувати та освітлювати воєнні події, також і ті чинники, які в той чи інший спосіб відбивалися на операціях.
Але всі події відбувалися недавно, учасники в більшості ще живі, автор сам брав активну й відповідальну участь в них, а тому бажання й намагання є одно, а успішне виконання – друге.
Отже в інтересах історичної правди ласкаво прохаю всіх учасників того періоду відверто зауважити, листовно чи друком, всі помилки та неточності, яких я припустився і щодо фактів і щодо самого освітлення їх.
Щодо мап, то треба зауважити, що при операціях нашим частинам доводилося користуватися головним чином з мап російського видання, а також вживати різних мап, виданих і в інших чужих мовах. До всього ж, підчас користування з мап доводилося рахуватися з місцевою вимовою різних назв місцевости. От чому в схемах не скрізь додержано одноманітности в поданих назвах.
Схеми складено в тих маштабах, які на них показано, але з огляду на технічні умови (цинкографський спосіб виготовлення} схеми зменшено.
Джерела
1. Журнал військових подій. Його ведено під моїм доглядом в Штабі Армії, починаючи від 1. VI. до нашого відвороту за Збруч.
2. Мої персональні записки та спомини.
3. Розвідчі звіти.
4. Різні документи й копії з них.
5. Больщевицькі радіозвіти.
6. Періодична преса (газети та інше).
АВТОР
ВСТУП
На початку березня 1918 року, не маючи змоги власними силами стримати большевицьку навалу на Україну, Уряд Української Центральної Ради підписав у Берестю мировий договір з Центральними Державами .
Умови його відомі. Найголовніше в ньому: 1. Україна визнається самостійною державою в етнографічних межах; 2. Німці та австрійці допомагають нам звільнити Україну від большевиків. З свого боку Уряд У.Ц.Р. зобов'язався доставити Центральним Державам велику кількість різного роду сирівцiв (збіжжя, товщу та ін.) і надати їм торговельні пільги.
Дійсно, Україну швидко визволено від червоних військ, і тоді настала черга чесно виконати свої обов'язки і нашому Урядові.
Центральні Держави дбали про те, щоб не тільки прохарчувати свою окупаційну армію на Україні, численні війська на західньому фронті, а щоб і викачати мільйони різних сирівців у свої країни, виснажені війною і немилосердною бльокадою.