Та деякі з його переконань важко розділяти справжньому демократу: наприклад, те, що краще вже диктатура, що практикує ліберальну економіку, ніж демократія, яка цього не робить. Так він дійшов до крайнощів, коли за двох оказій стверджував, що за військової диктатури Піночета в Чилі було значно більше свободи, ніж при популістському і експропріаторському правлінні Альєнде, за що дістав заслужену зливу критики навіть від своїх шанувальників[39].
Починаючи із шістдесятих, після появи «The Constitution of Liberty» («Конституції свободи») у Гаєка почалися періоди депресії, які на певний час паралізували його інтелектуальну роботу. Ці занепади духу загострилися у старості, особливо тоді, коли старечі немочі не давали йому працювати.
У квітні 1947 року, скликані Гаєком, тридцять дев’ять видатних мислителів, серед яких, опріч інших авторитетних економістів та дослідників зі Сполучених Штатів та Європи, були Карл Поппер, Мілтон Фрідман, Джордж Стіглер, Людвіґ фон Мізес, Ліонел Роббінз і Моріс Алле, зібралися у швейцарському місті Веве на березі Женевського озера, де провели десять днів за виступами і дебатами. Так з’явилося «Товариство Мон Пелерін», ціллю якого було актуалізувати і захистити класичний лібералізм і чиїм першим головою був сам Гаєк. Воно матиме великий вплив в інтелектуальній і політичній сферах.
Наприкінці 1949 року Гаєк пережив особисту драму, яка негативно позначиться на його стосунках з деякими друзями, і серед них — з Ліонелом Роббіном, його найближчим другом, з яким вони разом працювали у Лондонській школі економіки. Це сталося, коли Гаєк покинув свою першу дружину, Геллу, і отримав розлучення в Арканзасі, куди переїхав, аби скористатися із чинних там законів про розлучення. Потім він знову одружився — з тією кузиною Гелене Біттерліх, в яку був закоханий в юності. Той розрив обурив декількох його друзів, серед яких був і Роббінз, який на багато років розірвав дружбу і будь-які стосунки з Гаєком; за свідченням Алана Ебенштейна, помиряться вони лише через одинадцять років — коли Ларрі, син Гаєка братиме шлюб.
Його великою працею стала «The Constitution of Liberty» («Конституція свободи», 1960 р.), яку згодом у сімдесяті роки доповнять три товсті томи «Law, Legislation and Liberty» («Право, законодавство і свобода», 1973-1979 рр.). У цих книжках з концептуальною ясністю, що опирається на енциклопедичне знання практики, пояснено, що таке ринок та майже безконечна система стосунків між людьми, які об’єднують суспільство — і суспільства між собою — для взаємного делегування своїх потреб і прагнень, їх задоволення і організації виробництва і ресурсів відповідно до цих потреб. Ніхто, навіть фон Мізес, не підсумував краще, ніж Гаєк, вигод, які в усіх сферах принесла людині ота система товарообмінів, яку ніхто не вигадав, яка зародилася й удосконалилася з волі випадку і зокрема внаслідок появи в історії людства цієї випадковості, якою є свобода.
Коли зароджується соціалістична ідея організувати суспільство згідно з наперед продуманим планом, аби покласти край експлуатації бідних багатими і замінити боротьбу класів мнимим всесвітнім братерством? Вона з’являється в той самий час, що й ідея підходити до суспільних питань із тим самим науковим методом, при допомозі якого вивчається природа — це те, що Гаєку завжди здавалося хитрим способом виправдати «конструктивізм», тобто планування, ворога свободи. Ця ідея з’явилася раніше «наукового соціалізму» Маркса та Енгельса, витвору ХІХ століття, сторіччя великих ідеологічних конструкцій, отих інтелектуальних творінь, що прагнули сформувати досконале суспільство чи, використовуючи вокабуляр тієї епохи, «створити рай на землі». У книжці, вперше опублікованій 1952 року, в якій зібрано дослідження різних років, де обговорюються те, які наукові методи годяться для вирішення суспільних питань, Гаєк показує, що насправді ідея «соціалістичного планування» своїми витоками сягає сенсімонізму і що ця доктрина є найбільш очевидним і непомильним антецедентом марксистсько-ленінського соціалізму і його невідчепної одержимості плануванням[40].
39
Він зробив це у лондонському «Таймс» 3 серпня 1978 р. («More recently I have not been able to find a single person even in much maligned Chile who did not agree that personal freedom was much greater under Pinochet that it had been under Allende»). І знову повторив це в чилійському «Ель Меркуріо» 12 квітня 1981 р.
40
Ф.-А. фон Гаєк, «The Counter-Revolution of Science. Studies on the Abuse of Reason» («Контрреволюція науки. Дослідження зловживання розуму»). Я завжди цитую друге видання, Індіанаполіс, «Liberty Fund», 1979 р.