Я обожнював той розділ у «Назворіт», де Жан Дез-Ессент, начитавшись Діккенса й задумавши поїздку до Лондона, опиняється у шинку на вулиці Амстердама, не в змозі піднятися з-за столу. «Він відчув страшенну відразу до подорожі, непоборне бажання залишитися тут…» Мені (сказав я собі, задивившись на те, як легкий вітер похитує гілля каштанів) принаймні вдалося залишити Париж і доїхати до департаменту Лот. Я розумів, що зробив найскладніший крок: самотній мандрівник спочатку викликає недовіру і навіть ворожість, проте потроху люди – власники готелів і ресторанів – до нього звикають, вирішивши, що мають справу зі звичайним нешкідливим оригіналом.
Справді, коли після полудня я повертався до кімнати, адміністратор привіталася досить тепло і повідомила, що цього вечора ресторан буде відчинено. З’явилися нові клієнти – британське подружжя років за шістдесят; чоловік скидався на інтелектуала, можливо, навіть викладав в університеті; такі невтомно шукають загублені каплиці, захоплюються романським стилем регіону Керсі та впливом кам’яних оздоб школи Муассака; що ж, з такими проблем не могло виникнути.
І на iT`el`e, і на BFM досі обговорювали політичні наслідки переносу другого туру президентських виборів. Зібралися політичні ради Соцпартії та Братства мусульман; навіть у Союзі за народний рух вирішили за краще влаштувати збори. Журналістам, що налагодили постійний зв’язок між вулицями Сольферино, Вожирар і бульваром Мальзерба[31], вдавалося приховувати факт відсутності будь-якої справжньої інформації.
Я знову вийшов з готелю о п’ятій вечора: життя, здавалося, поволі поверталося до містечка – відчинилась пекарня, по площі Консулів гуляли люди; вони були саме такими, якими можна було б собі уявити жителів невеличкого міста у департаменті Лот. У «Спортивному кафе» клієнтів було небагато, зацікавлення політикою схлинуло, телевізор у глибині зали показував канал T`el`e Monte-Carlo. Не встиг я допити пиво, як упізнав голос. Я обернувся: на касі Ален Таннер розплачувався за пачку цигарок Caf`e Cr`eme; під пахвою він тримав пакет із пекарні, з якого стирчала скорина тутешньої сільської хлібини. Чоловік Марі-Франсуаз також обернувся – і його обличчя розпливлося здивованою усмішкою.
Пізніше, за черговим кухлем пива, я пояснив, що опинився тут випадково, і розповів, що бачив на станції в Пеш-Монта. Він слухав мене дуже уважно, але не виявив подиву.
– Я це підозрював, – пробурмотів він, коли я завершив розповідь. – Здогадувався, що, крім нападів на дільниці, були й сутички, про які змовчали ЗМІ. Напевно, по всій Франції…
Він у Мартелі був не випадково – подружжя Таннерів тут мало будинок, який належав колись батькам Алена; Таннер, як виявилось, був місцевим і саме в Мартелі планував осісти на пенсії – отже, вже дуже скоро. Якщо пройде кандидат від мусульман, Марі-Франсуаз може втратити кафедру – адже в ісламському університеті жінка не може обіймати жодних посад. Я запитав щодо роботи в ГДСВБ.
– Мене виставили за двері, – повідомив Ален із затамованою люттю. – Мене і всю мою команду. Все сталося дуже швидко – нам дали дві години на те, щоб звільнити приміщення.
– І вам відома причина?
– Звісна річ! О так, я знаю причину… У четвер я скерував до начальства звіт, де попереджав про можливість інцидентів у різних точках країни; мета інцидентів – завадити ходу виборів. Вони ніяк не відреагували, а наступного дня викинули нас геть!
Він дав мені час на перетравлення інформації і завершив:
– То як? Які з цього можна зробити висновки, як гадаєте?
– Ви натякаєте на те, що уряд хотів, щоб вибори було перервано?
Таннер повільно похитав головою.
– Слідчій комісії я цього не доведу… Бо звіт не був досить точний. Скажімо, перевіряючи записи інформаторів, я дійшов висновку, що має щось статись у Мюлузі або в його передмісті. Але не міг знати, що це буде на другій, п’ятій, восьмій та інших виборчих дільницях Мюлузу… Щоб їх захистити, знадобилися б значні засоби – і так для кожного об’єкту, що опинився під гіпотетичною загрозою. А начальство могло б сказати, що ГДСВБ не вперше перебільшує рівень загрози; словом, вони пішли на допустимий ризик. Проте, повторюю, я думав інакше…
31
На вулиці Сольферино міститься штаб Соціалістичної партії, на вулиці Вожирар – штаб СНР, на бульварі Мальзерба – штаб Національного фронту.