Його занепокоїло лише виникле у нього відчуття, наче в приміщенні він був не один.
Він подивився на Улу. Вона теж це відчувала? Чи тому вона іноді відривала погляд від книги і дивилася у вікно? Неначе за ним щось було. Неначе щось її чекало.
У рації знову пролунали голоси.
Він зрозумів, про що вони говорять.
Зрозумів, що вони планують.
Розділ 25
День "Ікс" повільно добігав до кінця.
У рації лунало тихе потріскування.
Катрина Братт обернулася на тонкій підстилці, знову підняла бінокль і навела його на будівлю в Бергсліа. Темно і тихо. Як і упродовж майже усієї останньої доби.
Скоро щось має статися. Через три години настане новий день. Дата буде невідповідною.
Катрина тремтіла від холоду, але могло бути й гірше. Удень було майже десять градусів тепла, без опадів. Але після заходу сонця температура знизилася, і Катрина почала мерзнути, хоча на ній була зимова білизна і пуховик, який, за твердженням продавця, був "на вісімсот за американською шкалою, а не за європейською, ось як". Продавець говорив щось про тепло, поділене на вагу. Чи про кількість пір’я на одиницю об’єму? Зараз єдине, чого їй хотілося, — це мати куртку, теплішу, ніж на вісімсот. Теплу, як коханий, до якого можна пригорнутися.
У самому будинку поста не було, вони вирішили не ризикувати бути поміченими подорозі всередину або назовні. Навіть під час огляду вони паркувалися далеко від будинку й обережно пересувалися на великій відстані від нього групами не більше двох чоловік, і обов’язково у штатському.
Катрині призначили місце на невеликому пагорбі в лісі Бергскуген, оддалік того місця, де розмістилися бійці "Дельти". Вона знала їхні позиції, але не бачила їх, навіть розглядаючи місця дислокації у бінокль. Але вона знала, що там чотири снайпери, котрі прикривають кожен свою сторону будинку, й одинадцять чоловік, готових кинутися на штурм, і їм буде потрібно не більше восьми секунд, щоб дістатися до будинку.
Вона ще раз поглянула на годинник. Залишилося дві години п’ятдесят вісім хвилин.
Наскільки їм було відомо, перше вбивство сталося під вечір, але встановити точний час смерті у разі, коли труп порізаний на шматки максимум по два кілограми, було неможливо. Та все ж час здійснення повторних убивств якось збігався з часом здійснення первинних, тому до того, що цієї ночі нічого не станеться, вони були готові.
Із заходу в їхньому напрямку летіли хмари. Обіцяли погоду без опадів, але буде темнішати і видимість погіршає. З іншого боку, можливо, трохи потеплішає. Звичайно, потрібно було узяти з собою спальний мішок. Завібрував мобільник.
— Що відбувається? — запитала Беата.
— Нічого, про що можна доповісти, це точно, — відповіла Катрина, почухуючи шию. — Крім того, що глобальне потепління — встановлений факт. Тут повно мошви. Це у березні.
— Ти хочеш сказати — комарів?
— Ні, мошва. Це такі… ну, таких повно у нас у Бергені. Чи були цікаві телефонні дзвінки?
— Ні. Тут у нас тільки сирний поп-корн, "Пепсі Макс" і Гебріел Бірн. Скажи, він кльовий чи в міру підстаркуватий?
— Кльовий. Ти дивишся "Пацієнтів"?[38]
— Перший сезон. Диск три.
— Не думала, що ти любиш калорії та DVD. А тренувальні штани для бігу є?
— Із дуже вільною резинкою. Повинна ж я скористатися шансом побути гедоністкою, поки моє золотко у від’їзді.
— Поміняємося?
— Ні. Мені потрібно покласти слухавку, на випадок якщо дзвонитиме наш принц. Тримай мене в курсі справ.
Катрина поклала телефон поряд із рацією, взяла бінокль і подивилася на дорогу перед будинком. У принципі, він міг з’явитися звідки завгодно. Звичайно, навряд чи він полізе через ґрати, що з двох сторін обгороджують рейки, по яких тільки що промчав потяг метро, але якщо він рухатиметься з боку площі Дамплассен, то може піти по одній з численних лісових стежин. Або проникнути через сади сусідських будинків по вулиці Бергсліа, особливо коли небо затягне хмарами, і стане зовсім темно. Але якщо він почувається у безпеці, то ніщо не завадить йому прийти сюди просто дорогою. Якийсь чоловік на старому велосипеді ледве повз угору по схилу, хилячись туди-сюди; можливо, він був не зовсім тверезий.