Харрі дивився прямо перед собою. Він знаходився в іншому місці. У "камері тортур", де Беата щось показувала і розповідала. Він прийшов до тями тільки від шепоту Ракелі:
— Ти повинен допомогти Гуннару та іншим, Харрі.
Він здригнувся й запитально подивився на неї.
Вона кивнула убік вівтаря, де інші вже зайняли свої місця обабіч труни. Гуннар Хаген, Бйорн Гольм, Катрина Братт, Столе Еуне і брат Джека Халворсена. Хаген сказав, що місце Харрі — навпроти дівера, другого за зростом чоловіка серед них.
Харрі підвівся і швидкими кроками пішов по центральному проходу.
"Ти маєш допомогти Гуннару та іншим".
Це було схоже на відлуння слів, що їх вона вимовила напередодні увечері.
Харрі обмінявся короткими кивками з іншими і зайняв вільне місце.
— На рахунок "три", — тихо сказав Хаген.
Звуки органу напливали один на один і поширювалися навсібіч.
І вони понесли Беату Льонн до світла.
У барі "Юстіцен" було повно людей, що прийшли після похорону.
У динаміках звучала пісня, яку Харрі вже чув у цьому закладі. "І Fought the Law" у виконанні групи "Боббі Фулер Фо". У назви пісні було оптимістичне продовження: "…and the law won".[40]
Він провів Ракель на літак в аеропорт, і за цей час дехто з колишніх колег устиг набратися. Будучи тверезим спостерігачем, Харрі бачив майже панічне прагнення напитися, немов присутні знаходилися на борту шхуни, що зазнає краху. За деякими столами люди підхоплювали слова пісні Боббі Фулера про те, що закон переміг.
Харрі подав знак, що скоро повернеться до столу, де сиділи Катрина Братт та інші, хто ніс труну, і пішов до туалету. Він уже збирався йти, коли хтось став поруч біля сусіднього з ним пісуара.
— Це місце для нас, для поліцейських, — промимрив той. — Тож якого біса ти тут робиш?
— Відливаю, — відповів Харрі, не підводячи очей. — А ти? Палиш?
— Навіть не намагайся, Холе.
— Якби я спробував, ти б не розгулював на волі, Бернтсене.
— Бережися, — ревнув Трульс Бернтсен, вільною рукою ухопившись за перегородку між пісуарами. — Я можу повісити на тебе вбивство, і ти це знаєш. Того росіянина у барі "Нірвана". Усім у поліції відомо, що це зробив ти, але я єдиний, хто може це довести. І саме тому ти не наважуєшся піти проти мене.
— Ось що я знаю, Бернтсене: цей росіянин був наркодилером, який намагався мене усунути. Але якщо ти вважаєш, що тобі пощастить більше, аніж йому, то вперед. Ти ж і раніше молотив поліцейських.
— Що?
— Разом із Бельманом. Якогось гомика, що, не так?
Судячи зі звуку, у Бернтсена були якісь негаразди зі спуском води.
— Ти що, знову набрався, Холе?
— М-м-м… — Харрі застебнув штани. — Отже, відкрився сезон для тих, хто ненавидить поліцію?
Він дійшов до раковини і побачив у дзеркалі, що Бернтсену ніяк не вдається включити свій кран. Харрі вимив і витер руки. Попрямував до дверей. І почув за спиною загрозливо-хрипкий голос Бернтсена:
— Я просто попереджаю: навіть і не намагайся. Якщо ти візьмеш мене, я потягну тебе за собою.
Харрі вийшов у зал. Боббі Фулер закінчував. І в голову Харрі прийшла думка про те, наскільки життя наші повні випадкових збігів. Наприклад, коли Боббі Фулера знайшли мертвим в його машині в 1966 році, усього просоченого бензином, багато хто вважав, що його убили поліцейські. Йому було двадцять три. Стільки ж, скільки й Рене Калснесу.
Лунала наступна пісня групи "Супергласс". "Caught by the Fuzz". Харрі посміхнувся. Газ Кумбс співає про те, як його ловлять лягаві, the fuzz, менти, які хочуть, щоб він став стукачем. Понад двадцять років поліція слухає цю пісню і вважає її хвалебною для себе. Пробач, Газе.
Харрі огледівся. Він думав про довгу розмову, яка відбулася у них з Ракеллю сьогодні вночі. Про усе, що в своєму житті людина може обійти, оминути, чого може уникнути. І про те, від чого людина не може втекти, адже в цьому і полягає її життя, сенс її існування. Що усе інше — любов, мир, щастя — лише додаток до головного. Говорила в основному Ракель. Вона пояснила йому, в чому його обов’язок. Сказала, що тінь від смерті Беати стала такою довгою, що затулила собою той червневий день, і не має значення, буде він сонячним чи ні. Що він повинен заради них обох. Заради них усіх.