Беата подивилася на неї. Зачекала. Кивнула.
— А може, тобі просто захотілося, щоб ця людина виявилася Валентином Єртсеном? — запитав Столе Еуне. Він стояв біля вікна свого кабінету і дивився на жваву вулицю, на людей, що сновигали туди-сюди. На людей, які могли виявитися Валентином. — Зорові галюцинації часто трапляються при бракові сну. Скільки годин з останніх сорока восьми ти спала?
— Зараз порахую, — вимовила Беата Льонн таким тоном, що Столе зрозумів: їй необов’язково це робити. — Я дзвоню тобі, бо він дещо намалював на трамвайному склі. Ти отримав мою есемеску?
— Так, — відповів Еуне.
Він тільки почав сеанс терапії, аж раптом на телефоні, що лежав у висунутому ящику письмового столу, висвітилося повідомлення від Беати:
ПОДИВИСЯ ММС. ТЕРМІНОВО. ЗАТЕЛЕФОНУЮ.
І він відчув якесь майже збочене задоволення, коли, поглянувши в спантеличене обличчя Пола Ставнеса, сказав, що на цей дзвінок він має відповісти, причому підтекст прозвучав дуже виразно: «Це набагато важливіше, ніж твоє ниття».
— Ти розповідав мені одного разу, що ви, психологи, можете проаналізувати малюнки соціопатів і робити висновки про роботу їхньої підсвідомості.
— Ну, в Університеті Гранади в Іспанії розроблена методика, яка дозволяє робити висновки про психопатологічні розлади особи. Але при таких дослідженнях людям дають вказівку, що малювати. А це більше схоже на лист, ніж на малюнки, — сказав Столе.
— Правда?
— В усякому разі, я бачу букви «і» та «о». Але це ж так само цікаво, як і малюнки.
— Чим же?
— Рано-вранці в трамваї ти все ще в напівсні, і те, що ти пишеш, тобі диктує підсвідомість. А у підсвідомості є одна специфічна риса: вона любить коди і ребуси. Іноді вони незбагненні, в інших випадках напрочуд прості чи банальні. У мене була пацієнтка, яка жахливо боялася, що її зґвалтують. Їй постійно снився один і той самий сон: ніби вона прокидається через те, що дуло з башти якогось танка розбиває вікно в її спальні, рухається всередину приміщення і зупиняється тільки біля її ліжка. А з дула звисає шматок паперу, на якому написано «П» і «9». Напевно, може здатися дивним, що вона сама не зрозуміла цей дивний код,[25] але мозок часто камуфлює свої думки. Заради зручності, через почуття сорому, страху.
— І що означає той факт, що він малює «і» та «о»?
— Можливо, це означає, що йому нудно в трамваї. Не варто мене переоцінювати, Беато. Я поступив на психологічний факультет у той час, коли це була наука для тих, у кого бракує мізків, щоб стати лікарем або інженером. Давай я подумаю про це і передзвоню тобі, а то в мене зараз пацієнт.
— Добре.
Еуне відключився і знову подивився на вулицю за вікном. На іншому її боці, метрів за сто від вулиці Бугстадвейєн, знаходився тату-салон. 11-й трамвай ішов по Бугстадвейєн, а у Валентина було татуювання. Татуювання, завдяки якому його можна ідентифікувати. Якщо тільки він не скористався послугами професіоналів для його видалення. Чи не змінив його в тату-салоні. Малюнок можна змінити до невпізнання, додавши всього пару штрихів. Наприклад, якщо примальовувати півколо до вертикальної риски, то вийде латинська буква «D». А якщо перекреслити коло, то вийде норвезька буква «Ø». Еуне подихав на скло.
Позаду нього пролунало роздратоване покашлювання.
Він намалював на запітнілому склі вертикальну лінію і коло, як в отриманому ним зображенні.
— Я відмовляюся платити за цілу годину, якщо…
— Знаєте що, Поле? — вимовив Еуне, перебільшено чітко артикулюючи, і додав до свого малюнка півколо і навкісну риску. Прочитав: «DØ»[26]. Він стер напис із скла. — За цю годину можете не платити.
Розділ 22
Ріко Херрем знав, що помре. Він завжди це знав. Новим було тільки те, що він знав, що помре впродовж наступних тридцяти шести годин.
— Anthrax, — повторив лікар без звичного для тайців проковтування букви «р» з американським акцентом. Напевно, косоокий вчився медицини у Штатах. Отримав необхідну кваліфікацію для роботи в цій приватній клініці, пацієнтами якої напевно були тільки іноземці й туристи. — I`m so sorry.[27]
Ріко дихав киснем із маски, але навіть це було непросто. Тридцять шість годин. Лікар так і сказав: тридцять шість годин. Поцікавився, чи хоче Ріко, щоб вони зв’язалися з ким-небудь із його близьких. Можливо, вони встигнуть прилетіти, якщо сядуть на перший же літак. Чи хоче він бачити християнського священика? Він, часом, не католик?
25
Норвезькою цифра 9 звучить як «ні», що разом із літерою «п» на початку слова викликає асоціацію зі словом «пеніс».