А трохи позаду інших — Ізабель Скоєн. Міська рада, природно, повинна була прислати свого представника, преса могла б помітити його відсутність. Перш ніж увійти до церкви, вона відвела Бельмана убік, не звертаючи уваги на Улу, що переминалася з ноги на ногу, й запитала, як довго він збирається ігнорувати її телефонні дзвінки. І він повторив, що між ними усе скінчилося. І вона подивилася на нього поглядом, яким людина дивиться на комаху, перш ніж розчавити її, і сказала, що це не він іде від неї — йде вона. І що він іще відчує це. Мікаель відчував її погляд на своїй спині, підходячи до Ули й простягаючи їй руку.
Інші місця займали люди, які, за його припущенням, були родичами, друзями і колегами, більшість із них — у формі. Мікаель чув, як вони утішали одне одного, як могли: на тілі не було виявлено слідів тортур, а через утрату крові Беата, швидше за все, швидко втратила свідомість.
На якусь частку секунди його очі зустрілися з іншими, але він перевів погляд далі, зробивши вигляд, що не помітив Трульса Бернтсена. Якого біса він тут робить? Кого-кого, а його точно не було в списку друзів Беати Льонн. Ула легко стиснула його руку і питально подивилася, а той поспішив усміхнутися їй у відповідь. Ну, гаразд, перед лицем смерті усі ми — колеги.
Катрина помилилася. Вона виплакала не всі сльози.
Вона кілька разів думала, що виплакала упродовж першої доби після виявлення тіла Беати. Їй здавалося, що все, більше сліз у неї не залишилося. Але це було не так. І вона продовжувала вичавлювати їх з тіла, вже затерплого від тривалих спазмів ридань.
Вона плакала, поки тіло їй не відмовило та її не вирвало. Плакала, аж поки не засинала від повної знемоги. Плакала, як тільки прокидалася. І ось тепер вона знову плакала.
А в ті години, коли вона спала, її переслідували жахіття. Переслідували через укладену нею домовленість із дияволом, у якій говорилося, що вона готова пожертвувати ще одним колегою заради затримання вбивці. І який вона ратифікувала, благаючи: "Ще раз, покидьку! Завдай ще одного удару".
Катрина голосно схлипнула.
Гучне схлипування змусило Трульса Бернтсена випростатися. Він трохи не заснув. Дешева тканина його костюма ковзала по відполірованій церковній лаві, бракувало лише звалитися з неї.
Він зосереджено дивився на вівтар. Ісус із осяйним промінням над головою. Німб. Відпущення гріхів. Геніальний винахід. Релігію стало важче продавати, адже так нелегко простежити за дотриманням усіх заповідей, особливо після того, як людям почали радити піддаватися деяким спокусам. І люди дійшли висновку, що їм досить просто вірити. Маркетинговий хід, такий же ефективний для обороту, як продаж у кредит. Раніше здавалося, що порятунок буде надано задарма. Але, як і покупки в кредит, це більше не мало такого попиту, людям стало на все плювати, вони грішили, перекладаючи провину на важке життя, адже досить трохи вірити. Тому в Середньовіччі потрібно було ввести більш жорстокі правила і грошові збори. І було винайдено пекло і перекази про те, що душі горітимуть у вогні. І будь ласка — злякані клієнти були загнані назад у церкву, але цього разу їм довелося заплатити. Церква стала мати добрі прибутки і розбагатіла, вона виконала, чорт забирай, чудову роботу. Ось що Трульс думав про цю справу, а його власна віра полягала в тому, що він помре, і на цьому все закінчиться, не буде ні відпущення гріхів, ні пекла. Але якщо він помиляється, то потрапить у біду, це ясно. Повинні існувати межі того, що можна прощати, а в Ісуса навряд чи вистачило б фантазії уявити хоча б дещицю з того, що вчинив Трульс.
Харрі дивився прямо перед собою. Він знаходився в іншому місці. У "камері тортур", де Беата щось показувала і розповідала. Він прийшов до тями тільки від шепоту Ракелі:
— Ти повинен допомогти Гуннару та іншим, Харрі.
Він здригнувся й запитально подивився на неї.
Вона кивнула убік вівтаря, де інші вже зайняли свої місця обабіч труни. Гуннар Хаген, Бйорн Гольм, Катрина Братт, Столе Еуне і брат Джека Халворсена. Хаген сказав, що місце Харрі — навпроти дівера, другого за зростом чоловіка серед них.
Харрі підвівся і швидкими кроками пішов по центральному проходу.
"Ти маєш допомогти Гуннару та іншим".
Це було схоже на відлуння слів, що їх вона вимовила напередодні увечері.
Харрі обмінявся короткими кивками з іншими і зайняв вільне місце.
— На рахунок "три", — тихо сказав Хаген.
Звуки органу напливали один на один і поширювалися навсібіч.
І вони понесли Беату Льонн до світла.
У барі "Юстіцен" було повно людей, що прийшли після похорону.
У динаміках звучала пісня, яку Харрі вже чув у цьому закладі. "І Fought the Law" у виконанні групи "Боббі Фулер Фо". У назви пісні було оптимістичне продовження: "…and the law won".[40]
Він провів Ракель на літак в аеропорт, і за цей час дехто з колишніх колег устиг набратися. Будучи тверезим спостерігачем, Харрі бачив майже панічне прагнення напитися, немов присутні знаходилися на борту шхуни, що зазнає краху. За деякими столами люди підхоплювали слова пісні Боббі Фулера про те, що закон переміг.
Харрі подав знак, що скоро повернеться до столу, де сиділи Катрина Братт та інші, хто ніс труну, і пішов до туалету. Він уже збирався йти, коли хтось став поруч біля сусіднього з ним пісуара.
— Це місце для нас, для поліцейських, — промимрив той. — Тож якого біса ти тут робиш?
— Відливаю, — відповів Харрі, не підводячи очей. — А ти? Палиш?
— Навіть не намагайся, Холе.
— Якби я спробував, ти б не розгулював на волі, Бернтсене.
— Бережися, — ревнув Трульс Бернтсен, вільною рукою ухопившись за перегородку між пісуарами. — Я можу повісити на тебе вбивство, і ти це знаєш. Того росіянина у барі "Нірвана". Усім у поліції відомо, що це зробив ти, але я єдиний, хто може це довести. І саме тому ти не наважуєшся піти проти мене.
— Ось що я знаю, Бернтсене: цей росіянин був наркодилером, який намагався мене усунути. Але якщо ти вважаєш, що тобі пощастить більше, аніж йому, то вперед. Ти ж і раніше молотив поліцейських.
— Що?
— Разом із Бельманом. Якогось гомика, що, не так?
Судячи зі звуку, у Бернтсена були якісь негаразди зі спуском води.
— Ти що, знову набрався, Холе?
— М-м-м… — Харрі застебнув штани. — Отже, відкрився сезон для тих, хто ненавидить поліцію?
Він дійшов до раковини і побачив у дзеркалі, що Бернтсену ніяк не вдається включити свій кран. Харрі вимив і витер руки. Попрямував до дверей. І почув за спиною загрозливо-хрипкий голос Бернтсена:
— Я просто попереджаю: навіть і не намагайся. Якщо ти візьмеш мене, я потягну тебе за собою.
Харрі вийшов у зал. Боббі Фулер закінчував. І в голову Харрі прийшла думка про те, наскільки життя наші повні випадкових збігів. Наприклад, коли Боббі Фулера знайшли мертвим в його машині в 1966 році, усього просоченого бензином, багато хто вважав, що його убили поліцейські. Йому було двадцять три. Стільки ж, скільки й Рене Калснесу.
Лунала наступна пісня групи "Супергласс". "Caught by the Fuzz". Харрі посміхнувся. Газ Кумбс співає про те, як його ловлять лягаві, the fuzz, менти, які хочуть, щоб він став стукачем. Понад двадцять років поліція слухає цю пісню і вважає її хвалебною для себе. Пробач, Газе.
Харрі огледівся. Він думав про довгу розмову, яка відбулася у них з Ракеллю сьогодні вночі. Про усе, що в своєму житті людина може обійти, оминути, чого може уникнути. І про те, від чого людина не може втекти, адже в цьому і полягає її життя, сенс її існування. Що усе інше — любов, мир, щастя — лише додаток до головного. Говорила в основному Ракель. Вона пояснила йому, в чому його обов’язок. Сказала, що тінь від смерті Беати стала такою довгою, що затулила собою той червневий день, і не має значення, буде він сонячним чи ні. Що він повинен заради них обох. Заради них усіх.
Харрі пробрався до столу.
Хаген підвівся і висунув стілець, який вони притримували для нього.