Український уряд, працюючи в контакті з народами Кавказу і Туркестану, має мимоволі координувати з ними свої політичні і військові дії і згодом буде мати у своєму розпорядженні їхні можливості в Туреччині і Персії.
Важливість моменту зобов'язує Український уряд розширити та інтенсифікувати свою діяльність і взятися до реалізації своїх планів.
II
Політична діяльність Українського уряду в екзилі головним чином полягає в пропаганді у політичних колах світу розчленування Росії і створення незалежної Української держави. З цією метою український уряд користується:
1) територією Женеви, тобто Лігою Націй і міжнародними організаціями при ній;
2) антиросійською й антикомуністичною позицією Польщі та Румунії. Допомога Польщі була виключно цінною, і навіть висновок пактів з Радами її не перервав, змусивши її ще більш законспірувати;
3) Парижем як політичним центром Західної Європи, де працюють українська дипломатична місія, делегація Грузії і Комітет незалежності Кавказу;
4) політичною діяльністю своїх представників у Брюсселі, Празі, Софії, Бухаресті, Стамбулі та українських організацій в різних країнах Європи й Америки.
Для найближчого майбутнього Український уряд передбачає:
а) створення своїх представництв у Токіо, Харбіні, Берліні, Лондоні, Будапешті, Римі, Вашингтоні та в одній із балтійських країн;
б) інтенсифікацію діяльності існуючих представництв;
в) видання політичного щоденника французькою мовою в Женеві чи Парижі й українською мовою в Харбіні;
г) посилення проукраїнської пропаганди у світовій пресі;
д) розвиток діяльності українського бюро преси;
е) у випадку укладення японо-німецької угоди проти Росії Український уряд вважає абсолютно необхідною серйозну пропаганду в Німеччині.
ІІІ
Підготовчі заходи, передбачені Українським урядом, які слугуватимуть приводом до революційного руху і військової акції в Україні, такі:
1. За кордоном:
а) установлення нових пунктів зв’язку на польських кордонах, у Румунії і Маньчжоу-Го і посилення діяльності вже існуючих;
б) забезпечення цих пунктів зброєю і амуніцією для переправлення в Україну;
в) організація збройних і матеріальних баз;
г) організація сучасних військових курсів для офіцерів і поручників (українських);
д) організація військових загонів і кадрів майбутньої Української армії;
е) організація санітарної служби та загонів Червоного Хреста;
ж) організація комерційної місії, яка займається накопиченням провізії і товарів для перевідправки поза строками в Україну у міру їхнього постачання. Цей захід справить глибоке враження на зубожіле і дезорієнтоване протягом довгих років комуністичною пропагандою населення.
2. В Україні:
а) організація саботажу в колгоспах і радгоспах;
б) руйнування залізничних шляхів сполучення і мостів, катастрофи поїздів тощо;
в) підпали військових складів, збройних і амуніційних сховищ;
г) сіяння паніки серед населення міст та сіл із метою перешкодити мобілізації;
д) дезорганізація постачання міст і промислових центрів, організація страйків, повстання робітників і селян;
е) організація банд;
ж) організація осередків в армії і флоті;
з) розвиток масового та індивідуального терору, вбивства відомих комуністів, терор проти ГПУ;
і) поширення посиленим порядком пропагандистських брошур та інше;
к) організація центрального революційного українського комітету, який на місці буде керувати повстанням проти більшовиків.
IV
Реалізація цього плану вимагає великих фінансових коштів, і без допомоги іноземної держави український уряд не може його виконати. Засоби, які в нього є, забезпечили йому 13 років роботи, але не дозволяють розвинути свою активність, як цього вимагає момент.
Надія на співпрацю з Японією дозволяє нам розраховувати на її фінансову допомогу у вигляді позик: а) фінансової, 6) товарної.
Сума, тривалість позики, умови і гарантії будуть встановлені змішаною комісією.