Україна, незважаючи на її великі природні багатства, була настільки оголена політичним і економічним більшовицьким загарбанням, що протягом багатьох років буде відкритим ринком для іноземного імпорту. До того ж фінансова й економічна стабілізація вимагатиме тривалої допомоги іноземних капіталів і фахівців.
Український уряд сподівається, що економічна і технічна співпраця між Японією і Україною стане вельми жвавим.
V
Питання, порушені в цій доповіді, дають лише основний нарис плану Українського уряду на найближче майбутнє. Багато чого буде залежати від моменту виникнення конфлікту між Японією і Радянським Союзом. Але навіть якщо конфлікт відстрочиться або на даний момент буде врегульований мирним шляхом, що задовольняє Японію, український уряд не втрачає надії, що японські кола, зацікавлені в ослабленні СРСР, підтримають акцію визволення України та створення її незалежної держави. Факт відходу України мимоволі буде стимулювати національний рух Кавказу і Туркестану, створюючи нові політичні угруповання на Сході Європи, і полегшить Японії її завдання в Азії.
Представляючи від імені уряду Української Демократичної Республіки цю доповідь японським військовим колам, я твердо переконаний, що політична, економічна і військова співпраця між двома націями з'явиться «Фет Акомплія» (доконаним фактом) у найближчому майбутньому.
Володимир Мурський, представник уряду Української Демократичної Республіки Стамбул 9.XI. 1934 р.
Власне, усе, з чим у цьому Меморандумі звертався Мурський до японського аташе, було Маркові добре знайоме по Харбіну; там йому довелося виконувати повноваження Мурського у контактах із іншим японським чиновником, паном Танакою, тож Кривицький ні на мить не злукавив про дірки, пророблені українськими спецслужбами, які совєцькі агенти мусили поспіхом затуляти, бо виникали усе нові й нові…
Другий документ, від 3 липня 1930 року, за підписом Олександра Удовиченка був по суті Повноваженням, наданим Вищою Радою українських емігрантів у Європі Вячеславу Прокоповичу до Вселенського Патріарха Фотія Другого, і підтверджував його повноваження отримати з рук Патріарха томос для українців на власну автокефалію.
Марко з тугою перечитував пожовклі аркуші. Тоді здавалося, усе задумане було таким близьким і здійсненим! Нагла смерть Мурського і кончина Фотія завадили цим планам. Швед заховав аркуші до книги, повернувся до Лізи і простягнув їй ту схованку.
— Люба, візьми ось, поклади до своїх речей. Тільки твоїх мальовидел і пудрениць розкиданих всюди не вистачало! І це… — простягнув він Лізі колоду карт.
Мовчав якусь мить. Потім важко видихнув. Дістав записника і щось написав на окремому аркуші. Простягнув записник Лізі.
Елізабет підвела на Марка сповнений жалю погляд. Швед приклав пальця їй до уст, мовчки похитав головою. Далі витягнув з кишені запальничку, вирвав списаного аркуша і підпалив його.
У двері постукали.
— Гере Макміллан, на вас у холі чекає гер Дітріх. Приїхав по вас, — проказав хлопець-посильний, як тільки Марко прочинив двері, — сказав, щоб ви поспішали, бо то дуже важливо.
— Почалось… — мовив Марко безрадісно. — Почалось… Ну, я пішов, Лізо.
Нахилився, поспіхом чоломкнув її у чоло. За мить, прихопивши записника, документи і фотографічний апарат, він вийшов, зачинивши за собою двері готельного номера.
* * *
Кава у філіжанці нагадувала гидку солодкувату мелясу і мала знайомий дивний присмак. Вальтер Шелленберг відсьорбнув її і мало не випорснув зроблений ковток на білосніжні простирадла. Притаманна йому поштивість раптом зникла, поступаючись місцем роздратуванню, яке шукало виходу ось уже кілька днів.
— Чорт! Це ж якесь пійло… — вигукнув він. — Габі… Ти, чорт забирай, француженка, а готувати каву не вмієш! Що ти заколотила, скажи мені, будь ласкава?
Ранкова кава — це те, до чого Шелленберг ставився вкрай відповідально. Від філіжанки ранкової кави залежав його подальший настрій на робочий день, ясність розуму, а іноді ще й імідж джентльмена. Він знав чимало рецептів, як зварити цей напій і з чим подати, був вигадливим навіть у таку ранню пору, особливо коли у його ліжку була жінка. Та Габріель — не жінка, а французька чортиця! Їй завжди ніколи, вона не звикла бути ласкавим кошенятком, не вміла насолоджуватися його увагою, не звикла чекати. Навіть каву у ліжко!