— Час — гроші, добродію.
— Я заплачу.
— Коли так, то почастуйте мене шампанським.
— Я довго розшукував вас, — сказав Кроу, коли знайшли вільний столик.
— Мене не було в Парижі, — засміялася Сюзанна, повівши своїми гарними плечима. — Мосьє Мельєс знімав мене для кіно. Ви бували в кіно?
— Так… Тобто ні, але дещо про нього чув.
— Я грала для мосьє Мельєса. Він знімав фільм у своєму сільському будинку в Монтереї.
— Чудово, але…
— Звичайно, чудово. Він перебрав кількох дівчат під циганок. А я справжня циганка. Він сам так сказав. Розповісти, як він знімав?
— Я хотів би поговорити про інше.
— Про що саме?
— Сюзанно, згадайте, будь ласка, дні після Різдва.
— Та що ви! — підняла руки циганка. — Це важко. Я часом не можу згадати, що робилося вчора, а від Різдва уже скільки минуло…
— Ви були тоді в «Мулен Ружі»?
— Я часто буваю в «Мулен Ружі»… Може, все-таки краще поговоримо про. мосьє Мельєса? Він сьогодні сюди прийде. Вся його компанія прийде. Ви зможете з ними познайомитися. — Раптом, глянувши на нього, Сюзанна замовкла. — Не знаю, як вас звати.
— Моє прізвище Кроу.
— Ти ба! Я називатиму вас Вороном[4], можна? — Сюзанна каркнула й замахали руками, наче крилами.
— Згадайте той вечір, коли ви розмовляли там з одним американцем! — твердо сказав Кроу, вирішивши, що випите шампанське трохи вдарило їй у голову. — Гадаю, він розпитував вас про пана Жана Гризомбра.
— То вас цікавить Гризомбр? — навдивовижу швидко протверезіла Сюзанна.
— Ні. Ви згадали того американця?
— Не знаю… Можливо. Це як я захочу. А навіщо він вам?
— Він мій друг. Я намагаюся знайти його. Його прізвище Мор-нінгдейл. Коли він вийшов з «Мулен-Ружа», в нього було якесь непорозуміння з котроюсь із тамтешніх дівчат.
— Ну добре, я його пригадала, того американця. Неприємний тип. Зате його приятель Гаррі добре мені догодив… Циганка стенула плечима. — Хоча заплатив за нього той американець.
— І вони розшукували Гризомбра?
— Так.
— Ви їм допомогли?
— Я відіслала їх до «Порожнього дому». Жан Гризомбр найчастіше буває там. Цебто бував досі: сьогодні його там немає, десь подорожує. Отже, якщо ви мали намір з ним зустрітися, вам не повелося.
— Американець тоді з ним зустрівся?
— Звичайно, якщо туди пішов.
— А сам американець і той його приятель звідки приїхали?
— З Лондона. Гадаю, з Лондона. — Сюзанна звела докупи брови, немов їй коштувало великих зусиль пригадати. — Так. Він говорив щось Гаррі, називав адресу… Дивно…
— Яку адресу?
— Налийте ще шампанського.
Кроу налив, не зводячи з неї ока. Навколо них вирували голоси, сміх, музика, танці, юрми людей, які вирішили будь-що розважитися.
— Скільки ви мені заплатите? — спитала циганка.
— Добре заплачу.
— Бажаєте переспати зі мною?
— Ні.
— Я вам не подобаюсь?
— Моя люба, — зітхнув Кроу, — ви мені дуже подобаєтесь, але я дав собі маленьку клятву.
— Клятви дають, щоб їх порушувати.
— Що казав американець?
— Гроші.
Кроу поклав на стіл кілька золотих монет, і вони миттю зникли, наче масло на гарячій сковороді.
Циганка посміхнулася й підвелась.
— Ви не пам'ятаєте? Чи вирішили мене обдурити? — занепокоївся Кроу.
— Я все пам'ятаю. — Циганка знову посміхнулася. — Він сказав… Заплатив мені, щоб я перебула з Гаррі, й сказав: «Я не вибовкаю служничці на Алберт-сквері. Кажуть, циганка Сюзанна варта кожного витраченого на неї су». І я справді варта кожного витраченого на мене су, мосьє.
— Алберт-сквер? Ви певні?
— Я варта кожного су! — Циганка жартівливо посміхнулась і зникла в натовпі.
Заграв оркестр. Гучні звуки музики, тупотіння і вигуки дівчат, які танцювали канкан, заглушили все інше. Кроу вирішив знайти модну нафарбовану дівчину, що допомогла йому знайти Сюзанну, дати їй за це трохи грошей і якнайшвидше, першим же пароплавом — додому.
В Лондоні Кроу був увечері наступного дня, стомлений, але задоволений з того, що має нарешті якісь відомості для Холмса. Турбувати великого детектива цього вечора здалося запізно. До того ж Сильвія зустріла його, як зустрічала колись до одруження. Кроу навіть подумав, чи не замислила вона знову якесь безглуздя. Але його тривога невдовзі минулася — Сильвія засвоїла урок і постановила собі бути просто шанобливою дружиною.
Втішаючись затишком власного дому та ліжка, Кроу вирішив піти на Бейкер-стріт завтра, відразу після звіту в Скотленд-Ярді про своє відрядження.